Суд підтвердив правомірність визначення податкових зобов’язань у сумі 312,4 тис гривень
Головне управління ДПС в Одеській області , опубліковано 24 лютого 2026 о 13:22 Розділ: Новини
Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 (набрало законної сили 02.01.2026) у справі № 420/26475/25 у задоволенні позову фізичної особи (далі також – платник, позивач, ОСОБА_1) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, штрафних санкцій усього у сумі 312,4 тис грн – відмовлено.
Відповідно до інформаційних даних ІКС «Податковий Блок» ОСОБА_1 податкові декларації про майновий стан та доходи за 2021, 2022 роки не надано.
Платнику надіслано запит від 28.10.2024 про надання пояснення щодо неподання декларацій за 2021-2022 роки та копій первинних документів, які підтверджують суми отриманих доходів від британського суб`єкта господарювання за створення контенту на онлайн платформі протягом 2021-2022 років. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернуто з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
У зв`язку із цим контролюючим органом прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1.
Копію наказу про проведення перевірки від 07.02.2025, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 10.02.2025, було направлено засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення згідно вимог п. 42.2 ст.42 Податкового кодексу України (зі змінами, далі - ПКУ) на податкову адресу ОСОБА_1 , однак поштове відправлення повернуто 27.02.2025 з позначкою «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Враховуючи, що абз. 2 п. 42.5. ст. 42 ПКУ наголошує на тому, що документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, і така відмітка проставлена оператором на довідці про причини повернення/досилання (за формою ф.20), суд дійшов висновку, що повідомлення та запит слід вважати врученими платнику податків.
У постанові від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18 Верховний Суд зазначив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Платник податків зобов`язаний добросовісно забезпечувати отримання офіційної кореспонденції за своєю податковою адресою. Невиконання цього обов`язку не може звільняти його від наслідків, передбачених податковим законодавством.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо неналежного повідомлення про проведення перевірки є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм ПКУ.
Проведеною перевіркою встановлено, у т.ч., що платником: не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік, за 2022 рік та не задекларовано суму отриманого доходу; не нараховано та не сплачено до бюджету податок на доходи з фізичних осіб, військовий збір. За результатами перевірки складений акт та прийняті оскаржені повідомлення-рішення.
Оцінивши надані сторонами докази, суд відмовив у задоволенні позову у зв`язку з наступним.
Підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПКУ визначає дві умови для призначення (здійснення) документальної позапланової перевірки:
1) отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого ПКУ законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого ПКУ законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Відповідно до підпункту 72.1.4 пункту 72.1 статті 72 ПКУ до податкової інформації відноситься інформація від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів.
Порядок обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних країн, затверджений наказом Мінфіну від 16.04.2022 №118 (далі - Порядок №118).
Порядок №118 спрямований на забезпечення ефективного обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних держав за спеціальними запитами про надання податкової інформації.
Згідно підпункту 51 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою КМУ від 06.03.2019 №227, Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює взаємодію та обмін інформацією з компетентними органами іноземної юрисдикції згідно із законодавством, міжнародними договорами України.
На сьогодні між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії здійснюється обмін податковою інформацією відповідно до положень таких міжнародних договорів.
За обставин розглядуваного спору, контролюючим органом використано інформацію, що надана ДПС України листом та Інформацію від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії щодо одержання доходів від британського суб`єкта господарювання за створення контенту на онлайн платформі з наданням відомостей щодо загальної кількості та вартості транзакцій в доларах США, розпорядником якої є ДПС України та яка підлягає розголошенню в спосіб визначений законом.
Суд зазначає, що лист Державної податкової служби України з наданням відомостей щодо загальної кількості та вартості транзакцій в доларах США, отриманих від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії щодо одержання доходів від британського суб`єкта господарювання за створення контенту на платформі, відповідно до якого позивач отримала дохід від британського суб`єкта господарювання протягом 2021-2022 років у сумі 37 282,00 доларів США, який підлягає обов`язковому річному декларуванню та самостійному визначенню і сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, є належною податковою інформацією, що свідчила про можливі порушення платником податків податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Таким чином інформація отримана на підставі міжнародного запиту від компетентного органу іноземної держави і яка містить конкретні дані про платника (персональні дані позивачки, суму нарахованого їй доходу) підпадає під ознаки податкової інформації.
Відтак суд відхилив твердження позивача про те, що інформація ДПС України не є первинним документом в розумінні норм ПКУ, а є засобом листування між Державною податковою службою України та відповідачем.
У спірному випадку контролюючий орган мав усі правові підстави для призначення перевірки, оскільки отримав в установленому законом порядку податкову інформацію про можливі порушення платником податків норм податкового законодавства, та надіслав такому платнику податків запит про надання пояснень та документів, що стосувалися предмета перевірки.
Отже, контролюючим органом доведено порушення позивачем вимог підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73 ПКУ в частині ненадання відповіді на обов`язковий запит податкового органу, що стало підставою для застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 8000 гривень.
При цьому в ході судового розгляду справи судом витребувано від банку інформацію про рух коштів ОСОБА_1 та згідно отриманих відомостей, що містять банківську таємницю, судом достеменно встановлено отримання позивачкою грошових переказів від британського суб`єкта господарювання.
Не зважаючи на те, що позивач заперечує причетність до створення оплачуваного контенту на платформі та отримання від британського суб`єкта господарювання за це доходів, суд вважає зазначену обставиною безспірною, з огляду на наявні в матеріалах справи копії документів, які свідчать про зарахування на рахунки ОСОБА_1 відповідних коштів саме від нерезидента.
ГУ ДПС цілком обґрунтовано та правомірно враховано при проведенні перевірки отриманий ОСОБА_1 дохід від британського суб`єкта господарювання за створення контенту на платформі протягом 2021-2022 років.
У свою чергу, доказів сплати позивачем податків з отриманого доходу в країні її походження, з метою застосовування положень Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна, яка набула чинності 11.08.1993 року, позивачем не надано.
Тому суд вважає доведеним факт отримання позивачем доходу джерелом походження за межами України, але при цьому вказаний дохід позивачем не декларувався, обов`язкові податки і платежі не сплачено.
Разом з тим, згідно висновку Верховного Суду, викладеного в постанові 24.04.2023 в справі №560/2210/19, платник податків, який не згоден із відповідністю такої інформації дійсним обставинам справи або ж вважає, що розмір заниженого ним податкового зобов`язання є меншим, вправі подати до контролюючого органу в ході перевірки або ж в ході судового розгляду справи відповідні докази, що спростовують доводи суб`єкта владних повноважень.
Це зумовлено специфікою поставленого в провину платнику податків порушення, а саме заниження загального оподатковуваного доходу, у зв`язку з чим контролюючому органу достатньо довести саме факт отримання останнім доходу у періоді, що перевірявся.
Поряд з цим, у разі заперечення таких обставин платник податків повинен надати докази, які свідчитимуть про: відсутність такого доходу взагалі; наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.
Це узгоджується з нормою абзацу першого пункту 85.2 статті 85 ПКУ, згідно з якою платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що звернення позивачки до суду у цій справі саме по собі свідчить не про добросовісне прагнення захистити свої порушені права, а про намагання уникнути виконання визначених законодавством податкових обов`язків, оскільки оскарження податкових повідомлень-рішень ґрунтується не на спростуванні встановлених контролюючим органом порушень, які підтверджені в ході судового розгляду, а на формальних доводах щодо процедури їх прийняття та небажанні підтвердити документально походження отриманих нею коштів. Така поведінка позивачки свідчить про зловживання правом на судовий захист з метою створення штучних підстав для невиконання податкових зобов`язань, чим порушується принцип добросовісності платника податків.
Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та відсутність підстав для його задоволення.