Як заповнюється додаток 1 до податкової декларації екологічного податку за звітні квартали поточного року в частині викидів двоокису вуглецю в атмосферне повітря у разі перевищення граничного обсягу цих викидів (500 тонн) протягом поточного року?

Головне управління ДПС в Одеській області, опубліковано 15 вересня 2025 о 14:26 Розділ: Новини

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що відповідно до п.п. 240.1.1 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Пунктом 240.7 ст. 240 ПКУ встановлено, що не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у п. 240.1 ст. 240 ПКУ, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.

У разі якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Такі платники зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення, у порядку, передбаченому ПКУ.

Слід зазначити, що об’єкт оподаткування сукупних викидів двоокису всіма, а не окремим джерелом викидів, одноразово зменшується на величину граничного обсягу викидів двоокису вуглецю.

Платник податку за викиди двоокису вуглецю самостійно адмініструє граничний обсяг викидів двоокису вуглецю, визначений п. 240.7 ст. 240 ПКУ, сукупно по всіх окремих джерелах забруднення, якими здійснюються викиди двоокису вуглецю в атмосферне повітря.

Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком, зокрема, є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (п.п. 242.1.1 п. 242.1 ст. 242 ПКУ).

Разом з тим, база оподаткування екологічним податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік (п. 242.4 ст. 242 ПКУ).

При обчисленні податкових зобов’язань з податку за викиди двоокису вуглецю у разі перевищення граничної кількості викидів у обсязі 500 тонн у звітному (податковому) кварталі база оподаткування податку за викиди двоокису вуглецю визначається як фактичний обсяг викидів двоокису вуглецю за податковий (звітний) квартал, зменшений на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн.

У наступних звітних (податкових) періодах, що настають після перевищення величини граничного обсягу викидів двоокису вуглецю, податкові зобов’язання обчислюються за об’єктом оподаткування податком за викиди двоокису вуглецю, що відповідає фактичному обсягу викидів двоокису вуглецю.     

Форма податкової декларації екологічного податку затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 715 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03 вересня 2015 року за № 1052/27497) (далі – Декларація). Невід’ємною частиною Декларації є додатки (розрахунки), зокрема розрахунок за викиди забруднюючих речовин за викиди в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення здійснюється у додатку 1 до Декларації (далі − Додаток). При цьому для кожного стаціонарного джерела забруднення складається два окремих Додатка 1, один з яких для декларування податкових зобов’язань з екологічного податку за двоокису вуглецю.

Рядок 2 Декларації та рядок 3 Додатка 1 заповнюються відповідно до Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290 (далі – КАТОТТГ).

Починаючи зі звітного (податкового) періоду, в якому досягнуто граничний обсяг викидів двоокису вуглецю, платник декларує податкові зобов’язання за такі викиди, що перевищують граничний обсяг, в окремому Додатку(ах) 1 до Декларації(ій), яку(і) подає до кожного контролюючого органу за місцезнаходженням стаціонарного (них) джерела(л) забруднення. При цьому такий окремий Додаток 1 заповнюється по кожному стаціонарному джерелу забруднення із зазначенням у рядку 6 Декларації «доповнення до Податкової декларації за довільною формою» інформації про фактичні викиди двоокису вуглецю щодо всіх належних такому платнику стаціонарних джерел забруднення, на яких здійснюються викиди двоокису вуглецю, у табличній формі окремими рядками (за кожним кодом адміністративно-територіальної одиниці, визначений за КАТОТТГ, за місцем розташування джерел забруднення) з початку року (в тому числі за звітний квартал).

У рядку 3 Додатка 1 зазначається наступна інформація:

у рядку 3.1 – код територіальної громади, визначений за КАТОТТГ на території якої знаходиться стаціонарне джерело забруднення;

у рядку 3.2 – код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за КАТОТТГ, за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення.

У рядку 4.1 Додатка 1 зазначається:

у колонці 2 рядка 4.1 «код забруднюючої речовини» − визначений відповідно до додатка 7 Декларації код двоокису вуглецю, що викидається в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення − 243.4.001;

у колонці 3 рядка 4.1 «фактичний обсяг викидів» − обсяг викидів двоокису вуглецю, що перевищує граничний обсяг таких викидів (500 тонн) за звітний (податковий) квартал поточного року, в якому досягнуто таке перевищення, а в наступних звітних (податкових) кварталах поточного року – фактичний обсяг викидів двоокису вуглецю за цей період (квартал).

При цьому за звітний (податковий) квартал поточного року, в якому відбулося перевищення граничного обсягу викидів двоокису вуглецю сумарно всіма стаціонарними джерелами забруднення, розподіл перевищеного обсягу викидів двоокису вуглецю за цей період здійснюється платником екологічного податку самостійно, для цього ним визначається принцип розподілу зазначеного обсягу викидів між стаціонарними джерелами забруднення, що має бути зафіксовано в розпорядчому документі;

у колонці 4 рядка 4.1 «ставка податку» − ставку податку за викиди двоокису вуглецю, встановлену п. 243.4. ст. 243 ПКУ;

у колонці 5 рядка 4.1 «величина» − суму податкового зобов’язання з податку за викиди двоокису вуглецю, обчислену як добуток між фактичним обсягом викидів двоокису (колонка 3 рядка 4.1) та ставкою податку за викиди двоокису вуглецю (колонка 4 рядка 4.1).