Верховний Суд частково задовольнив скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, направивши на новий розгляд справу про визначення платнику зобов’язання у сумі 11 млн грн за наслідками перевірки у зв’язку з припиненням підприємницької діяльності
Головне управління ДПС в Одеській області , опубліковано 21 серпня 2025 о 12:20 Розділ: Новини
Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що Верховний Суд у справі № 420/37047/23 постановою від 07.08.2025 касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (далі – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) задовольнив частково; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2025 скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Так, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 01.12.2020 внесений запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи (далі також – ФОП, платник, позивач) за власним рішенням.
ГУ ДПС в у травні 2023 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за 2018-2020 роки, складений акт та винесено оскаржені повідомлення-рішення про сплату податку на доходи, військового збору, ПДВ, штрафних санкцій на загальну суму 11 млн. грн.
ФОП в обґрунтування позову вказав: як на дату направлення наказу від 10.04.2023 про проведення перевірки та повідомлення, так і у період проведення невиїзної перевірки (травень 2023) він не перебував на території України, виїхавши за її межі у лютому 2022 року та станом на дату подання позову на територію України не повертався, тому не був ознайомлений з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку, місцем проведення; не зміг реалізувати надані йому ПК України права, у т.ч. бути присутнім під час перевірки, надавати пояснення та документи; відмітка на поштовому відправленні «за закінченням терміну зберігання» не дає відповідачу підстав для визначення факту належного повідомлення платника податків.
ГУ ДПС, в свою чергу, наголошувало, що нормами чинного законодавства передбачено обов`язок фізичної особи-платника податків повідомляти податкові органи про зміну податкової адреси. Однак докази повідомлення ФОП податкових органів про зміну податкової адреси матеріали справи не містять. Вказувало, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.02.2020 у справі № 822/1212/16, від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15, від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18.
Верховний Суд (далі - ВС) дійшов висновку, що касаційна скарга контролюючого органу підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Положеннями пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПКУ визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо розпочато процедуру, у т.ч. припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПКУ про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Згідно з п. 79.2 ст. 79 ПКУ документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до ст. 42 ПКУ платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.
При цьому, відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПКУ документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з п. 42.5 ст. 45 ПКУ у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
ВС неодноразово звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього (постанови ВС від 10.05.2022 у справі № 804/2455/18, від 11.02.2021 у справі № 802/549/16-а).
Такий правовий висновок підтриманий Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі ВС у постанові від 23.05.2022 у справі № 810/3116/18.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказ про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки разом із письмовим повідомленням були направлені на адресу ФОП 14.04.2023 рекомендованим листом, який було повернуто до контролюючого органу відділом поштового зв`язку із зазначенням причини «за закінченням терміну зберігання», тобто, з причин, незалежних від контролюючого органу.
У постанові від 06.08.2019 у справі № 520/8681/18 ВС виклав правовий підхід щодо застосування норм ст. 42, п. 79.2 ст. 79 ПКУ у правовідносинах, в яких спір стосувався правомірності дій контролюючого органу при призначенні та проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки як підстави позову про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Відповідно до встановленого судами попередніх інстанцій у тій справі факту повернення поштового відправлення з позначкою «за закінченням терміну зберігання», яким було направлено платнику наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки, скерованого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням, ВС зробив висновок, що платник податків вважається таким, що належним чином повідомлений про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Постановляючи рішення у справі, суди зазначили про те, що висновки податкового органу про порушення ФОП податкового законодавства є необґрунтованими та передчасними з огляду на неотримання ним наказу про проведення документальної позапланової перевірки з об`єктивних причин, а саме перебування з 24.02.2022 за межами України.
При цьому згідно з абз. 1-2 п. 45.1 ст. 45 ПКУ платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 11.18 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588 (далі – Порядок № 1588, у редакції на час виникнення спірних правовідносин) підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою.
Згідно з підпунктом 4 пункту 11.18 Порядку № 1588 державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.
Підпунктом 6 пункту 11.18 Порядку № 1588 визначено, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого Наказом МФУ від 29.09.2017 № 822, зареєстрованого в МЮУ 25.10.2017 за №1306/31174 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5ДР (дод. 12) або Заяви за формою № 5ДРП (дод. 13) відповідно.
Отже, контролюючий орган вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, платник податків має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій зазначаючи, що неотримання ФОП рекомендованих поштових відправлень відбулось не внаслідок нехтування або його ухилення від виконання такого обов`язку, не дослідили питання зміни платником податків своєї податкової адреси та належного інформування про це податкового органу у встановленому законом порядку (у разі такої зміни), чи подавалась платником податків заява про бажання отримувати документи через електронний кабінет та не вказали, яким чином, у зв`язку із виїздом за кордон, ФОП забезпечено отримання відповідної поштової кореспонденції за своєю податковою адресою.
При цьому судам слід звернути увагу також на обставини виконання контролюючим органом обов`язку щодо належного повідомлення платника податків про витребування у нього необхідних для проведення перевірки документів та складання ГУ ДПС в Одеській області акта про ненадання первинних облікових документів після закінчення проведення перевірки.
Зазначені обставини потребують всебічного дослідження для забезпечення правильного застосування норм матеріального і процесуального права та для ухвалення законного й обґрунтованого рішення відповідно до статей 2, 242 КАС України.