Верховний Суд направив на новий розгляд до суду першої інстанції справу про скасування повідомлень-рішень на загальну суму 1,26 млн гривень
Головне управління ДПС в Одеській області , опубліковано 17 липня 2025 о 12:16 Розділ: Новини
Верховний Суд (далі – ВС) у справі №420/17891/24 постановою від 02.07.2025 касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) частково задовольнив; рішення суду першої інстанції від 13.08.2024 та постанову суду другої інстанції від 03.12.2024 скасував в частині задоволення позовних вимог товариства (далі також – ТОВ, платник, позивач) про визнання протиправними повідомлень-рішень від 15.04.2024 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1,26 млн грн.; справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині – залишив без змін.
Контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2019 до 30.09.2023, за результатами якої складено акт та винесені оскаржені повідомлення-рішення.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.2, 198,3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПКУ) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання товарно-матеріальних цінностей (взуття) в ТОВ1 з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій первинними документами.
Задовольняючи позов частково, суди виходили з того, що висновки контролюючого органу засновані на відсутності первинних документів, які б підтверджували господарські відносини позивача з ТОВ1, а саме - ненаданні на запити від 07.03.2024 та від 14.03.2024 ТОВ таких документів.
Водночас суди з`ясували, що листом від 07.12.2023 платник повідомив ГУ ДПС про те, що 04.12.2023 з автотранспортного засобу директора ТОВ вкрадено матеріальні цінності та документи бухгалтерського обліку і фінансової звітності, про що до правоохоронного органу подано заяву про вчинення кримінального правопорушення (кримінальне провадження № 12023163520000648 від 04.12.2023).
У відповідності до вимог пункту 6.10 глави 6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Положення № 88), ТОВ прийнято наказ від 05.12.2023 № 12-к «Про встановлення переліку втрачених документів», яким затверджено комісію для встановлення документів та яку зобов`язано встановити перелік документів, що втрачено; 12.12.2023 комісією ТОВ встановлено перелік втрачених документів, про що проінформовано відповідача.
З незалежних від платника обставин відновити втрачені документи, зокрема, щодо господарських відносин із ТОВ1 в передбачений законодавством 90-денний строк не виявилося за можливе, а тому до перевірки їх надано не було.
Проте, 22.07.2024 позивач надав до суду відновлені документи щодо господарських операцій із ТОВ1, які, на переконання попередніх судових інстанцій, в повній мірі підтверджують реальний характер розглядуваних поставок товару (взуття).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам ВС виходить із такого.
Аналіз пунктів 44.1, 44.3, 44.5 статті 44 ПКУ, п. 6.10 Положення № 88 дає підстави для висновку про те, що платник зобов`язаний:
вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством;
забезпечити зберігання вищевказаних документів, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, на які не поширюються вимоги пп. 44.3.1 та 44.3.2 п. 44.3 ст. 44 ПКУ;
у разі втрати первинних документів у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому ПКУ для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Крім того, у разі пропажі або знищення первинних документів керівник господарюючого суб`єкта письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів, а також розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.
У спірній ситуації, судами не досліджено питання, чи залучалися до комісії для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх втрати або знищення представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду, чи оформлялися результати роботи комісії відповідним актом та чи направлявся такий, зокрема і контролюючому органу.
Також судами достеменно не з`ясовано обставини, які унеможливили відновлення позивачем втрачених документів, зокрема щодо господарських відносин із ТОВ1, в передбачений законодавством 90-денний строк, та не обґрунтовано об`єктивний і непереборний характер цих обставин.
Крім того, судовими інстанціями залишено поза увагою те, що витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Вимоги ч.4 ст. 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.
Також слід проаналізувати дані про існування активу, щодо якого виник спір, зокрема, чи вироблявся/імпортувався, ким і коли. Не перевірено фактичний альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим.
Не досліджено достеменно судами й реальний економічний зміст оспорюваних господарських операцій та спрямування їх на досягнення певного економічного ефекту. Так, для з`ясування дійсного економічного змісту господарських операцій варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активу, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідних операцій, незалежно від зафіксованих у документах намірів їх учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання того чи іншого активу учасниками операцій. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірних поставок.
За таких обставин справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.