Суд апеляційної інстанції підтвердив правомірність визначення контролюючим органом товариству податкових зобов’язань у сумі 1 млн гривень

Головне управління ДПС в Одеській області, опубліковано 16 травня 2025 о 09:46 Розділ: Новини

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.11.2024 у справі № 420/1151/24 скаргу товариства (далі також – ТОВ, платник, позивач) залишив без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 про відмову у задоволенні позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий/податковий орган) – залишив без змін.

Податковим органом проведено планову перевірку ТОВ за період з 01.07.2018 по 30.06.2021, за результатами якої складено акт та винесені оскаржені повідомлення-рішення.

За результатами проведення перевірки встановлено, що ТОВ  подано до контролюючого органу після граничного строку для відповідного звітного періоду (за 2018 до 01.10.2019) уточнюючий звіт про контрольовані операції на загальну суму операцій з нерезидентом 123  млн грн (звіт подано із затримкою на 282 дні). За таких обставин податковим органом на підставі п.120.6 ст.120 ПКУ застосовано штраф за несвоєчасне декларування контрольованих операцій.

На думку позивача, податкове повідомлення-рішення прийнято у зв’язку з виявленням під час планової перевірки порушення граничного строку подання уточнюючого звіту з контрольних операцій за 2018 рік (пп.39.4.2.1, 39.4.2.2 ст. 39 ПКУ), проте питання подання звіту про контрольовані операції є предметом виключно позапланової перевірки, а не планової.

Суд вважає помилковим таке твердження позивача оскільки:

по-перше, податковим органом перевірялися питання дотримання платником податків вимог податкового законодавства щодо подання (своєчасності подання) звіту про контрольовані операції, повноти включення до звіту всіх контрольованих операцій, що відповідає встановленим ПКУ вимогам та врегульовано пп. 39.4.1, 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПКУ, але не здійснювалось перевірки позивача з принципу «витягнутої руки», який врегульовано п. 39.5 ст. 39 ПКУ. З урахуванням положень пп. 78.1.15 п. 78.1 ст. 78 ПКУ неподання платником податків або подання з порушенням вимог пункту 39.4 статті 39 ПКУ звіту про контрольовані операції може слугувати окремою підставою здійснення перевірки позивача з принципу «витягнутої руки»;

по-друге, позивачем не заперечується, що до контролюючого органу подано після граничного строку для відповідного звітного періоду  уточнюючий звіт про КО (із затримкою на 282 дні). Позивач вважає, що нормами ПКУ не встановлено відповідальності за несвоєчасне подання уточнюючого звіту, проте такі твердження спростовуються приписами пп. 39.4.2.1 пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПКУ, якими чітко визначено, що подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої    підпунктами 120.4   і 120.6 статті 120 ПКУ.

Стосовно заниження податку на прибуток, як вбачається із матеріалів справи, ТОВ  протягом перевіреного періоду  відображало у різницях, на які зменшується фінансовий результат, зменшення кожного податкового періоду за рахунок включення сум розрахункової амортизації на вартість  основних фондів, які не  призначені для використання у господарській діяльності платника податків та не використовувались при здійсненні господарської діяльності підприємства, а саме: пристрій  навісний для підземного укладання  крапельних ліній; сівалка рисова мульчуюча; пристрій для змотування крапельних ліній з барабаном; робочий вузол поверхневого укладання крапельної стрічки, інш.

З урахуванням аналізу наданих до перевірки договорів, первинних документів, даних реєстру податкових накладних, ТОВ у перевіреному періоді не здійснювало роботи з монтажу обладнання, укладання труб та крапельних ліній, вивільнення з ґрунту крапельних ліній  та інші види робіт, для виконання яких може бути використано вказані основні засоби; також, за даними первинних документів та ЄРПН встановлено, що такі основні засоби не надавались в оренду та/або безоплатне користування іншим суб’єктам господарської діяльності.

Також ГУ ДПС встановлено не включення до різниць, що збільшують фінансовий результат до оподаткування вартість безоплатно наданих товарів, згідно актів списання, наказів про списання товарів на документацію раніше реалізованих систем крапельного зрошення суб’єктам господарської діяльності, що не є платниками податку на прибуток. ТОВ  неодноразово у перевіреному періоді  не відображало у складі різниць, що збільшують фінансовий результат до оподаткування, вартість  безоплатно наданих товарів суб’єктам господарської діяльності, що не є платниками податку на прибуток.

Перевіркою встановлено, що ТОВ  згідно з укладеними договорами та видатковими накладними здійснювало реалізацію систем крапельного зрошення суб’єктам господарської діяльності, які згідно з реєстраційними даними та податковою звітністю не є платниками податку на прибуток, а нараховують та сплачують єдиний податок (4 група). За умовами  договорів системи крапельного зрошення комплектуються відповідно до замовлення покупця з урахуванням площі зрошування, культури та інших умов. Оплата за передані товари договорами та/або іншими документами не передбачена, що свідчить про безоплатне надання таких товарів.

Крім того, податковим органом зазначено про віднесення до складу витрат  послуги з використання програмного продукту PS на підставі документів, які не відповідають вимогам первинних документів, а також в наданих до перевірки документах: договорах, актах наданих послуг відсутня інформація про право нерезидента  на використання програмного продукту PS та надання послуг  ТОВ по використанню програмного продукту PS.

Суд зазначає, що із наданих документів, зокрема договорів, актів виконаних робіт не можливо визначити, яким чином здійснювалось використання програмного продукту PS, зокрема відсутня інформація щодо місця поставки послуг, переліку послуг по використанню програмного продукту, не визначено  пакету програмного забезпечення, а також відсутній обсяг отриманих послуг з одиницею виміру у розрізі періодів використання. Крім того, акти приймання-передачі складено датою, за якою послуга на момент складання та підписання первинного документу не була виконана, тобто складено з порушенням приписів ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин висновки податкового органу про порушення вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, п.134.1 ст.134, п.138.2, пп.138.3.1, 138.3.2 п.138.3 ст.138, пп.140.5.10 п.140.5 ст.140 ПК України, ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.3, п. 2.1, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., п.5, п.6, п.7, п.8, п. 9.4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 та, відповідно, заниження податку на прибуток в знайшли підтвердження під час судового розгляду.

Враховуючи вищевказане, суд виснував, що оскаржені податкові повідомлення-рішення контролюючого органу є такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а тому не підлягають скасуванню.