Суд апеляційної інстанції підтвердив правомірність визначення контролюючим органом підприємству грошових зобов’язань у сумі 2,6 млн гривень
Головне управління ДПС в Одеській області , опубліковано 25 березня 2025 о 10:00 Розділ: Новини
Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що П’ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.03.2025 у справі № 420/12174/24 апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства (далі також – КНП, платник, позивач) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) залишив без задоволення; апеляційну скаргу ГУ ДПС задовольнив; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 – скасував в частині задоволених позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог КНП зазначає про порушення строків проведення перевірки (6 років замість законодавчо передбачених 3 років), порушення порядку надіслання податкових повідомлень-рішень.
ГУ ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку КНП (у зв’язку з реорганізацією) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 07.09.2023, за результатами якої складено акт від 25.09.2023 та винесено оскаржені повідомлення-рішення.
Перевіркою встановлено, у т.ч. заниження податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб, неподання повідомлення за ф. 20-ОПП.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд зазначає:
Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПКУ, контролюючий орган обмежений строком у 1095 днів для визначення суми грошових зобов`язань платнику податків. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (аналогічна правова позиція, викладена ВС у постанові від 24.11.2021 по справі №440/4414/18).
При цьому, ВС неодноразово за результатами аналізу норм ПКУ, зокрема, у постановах від 10.05.2018 у справі №820/3544/17, від 05.07.2019 у справі №820/11541/13-а, від 24.11.2020 у справі №520/13377/19, від 05.11.2021 у справі №640/22711/19 вказував, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 ПКУ.
Відлік такого строку пов`язується не з днем фактичної сплати позивачем узгодженої у минулих роках суми податкового (грошового) зобов`язання, а саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань.
Суд апеляційної інстанції, з урахуванням змін, внесених до ПКУ (у зв’язку з введенням карантину та запровадженням воєнного стану) зазначив про зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПКУ, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, а з 17 березня 2022 року - на період дії правового режиму воєнного стану, який не завершився станом на час розгляду цієї справи.
Враховуючи, що на час дії карантину та воєнного стану, зупинено перебіг строків давності, встановлених статтею 102 ПКУ, у т.ч. і строк для визначення контролюючим органом позивачу суми грошових зобов`язань за період, зокрема починаючи з 01.01.2017, зазначений в наказі період перевірки, який мав скінчитися після 28.02.2021, однак починаючи з 18.03.2020 перебіг якого зупинено, суд вважає помилковими доводи позивача про порушення відповідачем вимог статті 102 ПКУ.
Оскільки період, охоплений перевіркою з 01.01.2017 по 07.09.2023, та день прийняття податкових повідомлень-рішень - 19.10.2023, не виходить за межі граничних строків в 1095 днів, визначених приписами статті 102 ПКУ, дії податкового органу з проведення та визначення зобов`язань, та застосування штрафних санкцій (штрафу) за вказаний вище період є правомірними та такими, які не суперечить нормам чинного законодавства України.
Щодо правомірності визначення позивачу додатку на прибуток
З аналізу ст. 133 ПКУ слідує, що встановлення контролюючим органом відповідно до норм Кодексу факту використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для цілей інших, ніж передбачені пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПКУ, є підставою для виключення такої організації з Реєстру неприбуткових установ та організацій і як наслідок донарахування зобов`язання з податку на прибуток підприємств, визначення штрафних санкцій (штрафу) та пені.
При цьому, податкові зобов`язання, штрафні санкції і пеня нараховуються, починаючи з першого числа місяця, в якому вчинено таке порушення.
Апеляційний суд звертає увагу, що згідно із п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У справі установлено, що згідно з Довідкою про загальну інформацію КНП згідно до статуту є неприбутковим та лікарняним закладом охорони здоров`я, внесено в 2004 році до Реєстру неприбуткових установ та організацій; створено з метою надання якісної консультативно-діагностичної і лікувально-профілактичної спеціалізованої стаціонарної медичної допомоги; основним завданням КНП є здійснення медичної практики.
В ході перевірки КНП у період діяльності з 01.01.2017 по червень 2020 року, посадовими особами ГУ ДПС установлений факт не підтвердження первинними документами раціонального і цільового використання установою медичних виробів для громадян на загальну суму 5,3 млн. грн.
Перевіркою встановлено отримання у 2017-2020 роках медичних виробів для громадян, які страждають на хвороба1, в той же час, до перевірки не надано жодного первинного документу, підтверджуючого раціональне та цільове використання вище зазначених медичних виробів (відсутні журнали обліку пацієнтів, які страждають на хвороба1 та потребують безкоштовні препарати, акти списання, звіти відповідальних осіб, документи підтверджуючі видачу, використання, розподіл цих медичних виробів).
Крім того, у зв`язку з відсутністю бухгалтерського обліку підприємства під час проведення перевірки контролюючий орган не мав можливості встановити переміщення, списання або видачу, розподіл даних препаратів. Під час перевірки не вдалося встановити, яким чином скористалося отриманими медичними виробами спеціального призначення в ході виконання своєї статутної діяльності.
Враховуючі виявлені порушення установлено, що вартість безоплатно отриманих медикаментів у загальному розмірі 5,3 млн. грн. протягом 2017- 2020 років, не була віднесена до складу доходів за 2017 – 2020 років.
У свою чергу, як стверджував позивач, у запитах про надання документів контролюючий орган не зазначив, які саме документи повинні підтверджувати раціональне та цільове використання медичних виробів.
Дійсно, законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають підтверджуватись раціональне та цільове використання медичних виробів. Однак, критерієм можливості відображення операцій у податковому обліку є забезпечення підтвердження фактичного їх здійснення на підставі наявних документів.
Разом з тим, ані в ході перевірки, ані під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували цільове та раціональне використання безкоштовно отриманих медичних виробів для громадян, які страждають на хвороба1, закуплених за кошти Державного бюджету України за бюджетною програмою КПКВК 2301400 «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру» .
За установлених судом обставин, відповідно до вимог пп. 133.4.3 п.133.4 ст.133 ПКУ КНП зобов`язано було подати звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій за період з початку 2017 року по червень 2020 року (останній день місяця, в якому вчинено таке порушення) та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов`язання з податку на прибуток, виходячи із суми операції нецільового використання вартості медичних виробів.
При цьому, факт не виключення КНП з реєстру неприбуткових організацій, не свідчить про відсутність з боку позивача порушень вимог підпункту 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПКУ, зафіксованих в Акті перевірки та не є обставиною, яка унеможливлює донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу).
Щодо доводу позивача про порушення відповідачем порядку направлення деяких податкових повідомлень-рішень на адресу колишнього КНП, апеляційний суд зазначає про таке.
Враховуючи, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями правильно встановлено наявність порушення та застосовано штрафні санкції у відповідності до приписів ПКУ, виключно порушення порядку відправлення податкових повідомлень-рішень не може бути підставою для скасування рішень.
Більше того, порушення порядку направлення податкових повідомлень-рішень не впливає на законність та обґрунтованість таких рішень, а має значення для вирішення питань щодо строку їх оскарження та/або набуття визначених контролюючим органом грошових зобов`язань статусу узгоджених.
Щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за не надання 4 повідомлень за формою 20-ОПП, судова колегія звертає увагу, що виникнення у платника податків обов`язку повідомляти про об`єкти оподаткування ПКУ визначає з наявністю об`єктів оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням. Повідомлення за формою № 20-ОПП повинні подавати всі платники податків як юридичні, так і фізичні особи підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.
Неприбуткові організації не є платниками податку на прибуток підприємств, натомість вони можуть бути платниками інших загальнодержавних та місцевих податків, а тому подають ф. №20-ОПП на загальних підставах.
Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо). У повідомленні за формою №20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
Щодо правомірності визначення перевіркою податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб суд апеляційної інстанції зазначив наступне.
Висновки відповідача про отримання фізичними особами доходів у вигляді додаткового блага ґрунтуються на тому, що КНП здійснювало операції зі списання бензину А-95 без їх документального підтвердження (відсутні первинні документи).
Враховуючи вимоги Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», допустимим доказом операції з відпуску (продажу) пального на АЗС в розумінні норм статті 74 КАС є розрахунковий документ, роздрукований реєстратором розрахункових операцій (висновок ВС у постанові від 28.12.2022 по справі №620/754/20).
Відтак, за відсутності у позивача розрахункових (касових/товарних) чеків з АЗС, КНП фактичне отримання палива не підтвердило. У свою чергу, ненадання для перевірки касових чеків з АЗС, які є підтвердженням фактичного отримання палива, свідчить про те, що придбане пальне використано поза межами господарської діяльності підприємства.
Що ж стосується доводів ГУ ДПС про отримання доходу ОСОБА_1, як головним лікарем, на підставі наявних в матеріалах, наказів директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, судова колегія вказує, що у період з 2017 року по 2020 року ОСОБА_1 є особою відповідальною за одержання, збереження та цільове використання медичних препаратів та виробів медичного призначення.
При цьому, у відповідності до повідомлень (АВІЗО) керівника КНП ОСОБА_1 звітував про отримання медичних виробів, та про оприбуткування таких в повному обсязі по бухгалтерському обліку.
З огляду на викладене вище, безпідставними є доводи позивача та суду попередньої інстанції про те, що контролюючим органом не доведено належними доказами факт отримання медичних препаратів ОСОБА_1 як матеріально-відповідальною особою.