Суд за результатами розгляду скарги Головного управління ДПС в Одеській області направив справу про скасування податкового повідомлення-рішення щодо сплати ПДВ у сумі 1,2 млн грн на новий розгляд
Головне управління ДПС в Одеській області , опубліковано 03 березня 2025 о 16:17 Розділ: Новини
Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що Суд касаційної інстанції постановою від 14.02.2025 у справі № 420/13080/22 скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (далі – контролюючий орган, відповідач, ГУ ДПС) задовольнив частково; рішення суду першої інстанції про задоволення позову від 10.02.23 та постанову апеляційної інстанції від 12.09.2023 скасував, а справу № 420/13080/22 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Товариство (далі також – ТОВ, платник, позивач) звернулося до суду з позовом до ГУ ДПС, про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2022; в обґрунтування позивач вказав, що зазначені в акті перевірки відомості щодо ненадання документів не відповідають дійсності; стверджував, що уповноваженою особою ТОВ не було отримано зазначених в акті перевірки запитів про надання документів, а про їх існування товариство дізналося безпосередньо зі змісту акту перевірки. Більше того, запити, на які посилається ГУ ДПС, сформовані з порушення законодавства, оскільки перелік документів, що вимагався, всупереч положенням статтям 78, 85 ПК України, виходить за межі перевірки.
Оскаржене повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 1,2 млн. грн. прийняте за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2021 року від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн.
Верховний Суд (далі - ВС), під час розгляду цієї справи виходив з такого.
З огляду на аргументи сторін, спірними є питання належного встановлення факту використання ТМЦ, які є основним чинником виникнення від'ємного значення з ПДВ та заявленої суми з цього податку до бюджетного відшкодування, в операціях, що є господарською діяльністю, надання позивачем під час перевірки та до суду достатніх первинних документів, якими можуть бути підтверджені показники податкової звітності, та відповідність залишків товарно-матеріальних цінностей даним бухгалтерського обліку, якими можуть бути спростовані встановлені контролюючим органом порушення.
Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПКУ у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в п. 86.7 ст. 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку п. 86.7 ст. 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Згідно з пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючим органам надано право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов’язану з обчисленням і сплатою податків, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Водночас, факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів, про це ВС зазначав, зокрема, у постановах від 26.01.2021 справа № 814/3617/14, від 0303.2021 справа № 824/638/18-а, від 08.09.2022 року справа № 640/26351/20, від 11.07.2023 справа № 822/554/17, від 10.01.2023 справа № 814/876/16 тощо.
У постановах від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15, від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18, від 31.01.2020 у справі № 826/15328/18, від 03.10.2023 у справі № 420/534/20 ВС сформулював такі висновки: надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих показників податкового обліку; обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів.
Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами п. 44.6 ст. 44 ПКУ до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.
ВС у постанові від 14.08.2024 у справі № 560/12984/23 зазначав, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об`єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.
Отже, після початку перевірки, яка в даному випадку була позаплановою виїзною, саме на позивача було покладено обов`язок надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а у податкового органу їх прийняти та оцінити. Право контролюючого органу під час проведення перевірок додатково запитувати документи не означає, що за відсутності відповідного запиту вважається, що документи були надані у повному обсязі.
Ненадання у повному обсязі документів, що стосуються предмету перевірки під час проведення та до її завершення, не позбавляло можливості ТОВ подати такі документи, які на думку податкового органу не було надано до перевірки, до прийняття ППР, після його прийняття при оскаржені в адміністративному порядку, чи до суду.
ВС зазначає, що нехтування таким своїм обов’язком з боку платника податків та не скориставшись такою можливістю під оскарження, тоді, коли на думку платника мова йде про безпідставне не прийняття, неврахування контролюючим органом усіх необхідних документів у випадку їх надання під час перевірки, прийняття рішення за її наслідками, не дає можливості вважати за таких обставин, що Товариство у повному обсязі належним чином виконало свій обов’язок та спростував сам факт порушення.
Як встановили суди, в акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки ГУ ДПС вручено ТОВ чотири запити про надання первинних документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки та складно три акти ненадання документів та акт надання документів в неповному обсязі.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій дослідивши наявні в матеріалах справи копії запитів встановили, що в них відсутні відомості про вручення цих запитів уповноваженій особі Товариства та міститься відмітка про те, що посадовими особами позивача відмовлено в отриманні запитів.
Однак, суди не звернули увагу на те, що у двох запитах міститься відмітка «отримав» дата, час та підпис та не дослідили як належний доказ вказану відмітку про отримання запиту, внаслідок чого дійшли до передчасного висновку про неналежне вручення відповідних запитів платнику податку.
В межах справи дослідженню підлягає не лише факт належного вручення запитів контролюючим органом на отримання документів в контексті дотримання процедури проведення перевірки, а також належне надання та у повному обсязі Товариством до перевірки, під час її проведення, після проведення та до прийняття ППР, або під час оскарження в адміністративному порядку чи до суду таких документів, що складають її предмет. Суди не встановили, який саме пакет документів був наданий до перевірки, а так само під час адміністративного оскарження ППР, чи підтверджували вони показники податкової звітності, як і факт використання ТМЦ, як такі, що є основним чинником виникнення від'ємного значення з ПДВ та заявленої суми з цього податку до бюджетного відшкодування, в операціях, що є господарською діяльністю.
Разом з тим, є суперечності у доводах сторін щодо того, на якому етапі було подано позивачем документи. Оскільки відповідно до доводів відповідача, які були заявлені у продовж усього розгляду справи та зазначені на стор. 11 акта перевірки «Посадовими особами підприємства ТОВ на дату закінчення перевірки були надані документи не в повному обсязі, про що був складений відповідний акт від 06.01.2022». Однак, таким доводам та згаданому акту судами попередніх інстанцій також не надано оцінки.
При цьому, податковий орган неодноразово доводив суду, що пояснень щодо відсутності первинних документів, які зафіксовані у акті перевірки, а саме, журнали обліку вантажів, що надійшли (типова форма №М-1), прибуткові ордери (типова форма № М-4), лімітно-забірні картки (типові форми №М-8, №М-9, №М-28, №М-28а), накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (типова форма №М-11), картки складського обліку матеріалів (типова форма №М-12), інвентарні описи товару, типові форми затверджені наказом Мінстату України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.1996 №193 за перевіряємий період, позивачем не наведено ані у запереченні на акт перевірки, ані у позовній заяві, ані в судових засіданнях. Обґрунтувань з приводу цього оскаржувані судові рішення також не містять.
Також, не було належним чином досліджено акт щодо обстеження приміщень, території (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування. Оскільки обстеження приміщень було фактично проведено, це свідчить про те, що позивач допустив податковий орган на територію підприємства, що мало бути враховано судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.
За таких обставин справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.