Головне управління ДПС в Одеській області повідомляє, що судом першої інстанції рішенням від 27.11.2024 у справі № 420/28199/24 позов Товариства залишено без задоволення та підтверджено правомірність податкового повідомлення-рішення винесеного контролюючим органом щодо застосування штрафних санкцій за порушення платником граничних термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, протягом строків, визначених пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) за звітні податкові періоди 2022 - 2023 роки відповідальність за що передбачена ст.124 ПКУ.
Так, надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок сплати податків і зборів встановлений ПКУ.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПКУ платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 35.1 статті 35 ПКУ визначено, що сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених ПКУ або законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПКУ виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
За загальним правилом, наведеним у пункті 57.1 статті 57 ПКУ, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ.
Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податкового (грошового) зобов`язання визначена статтею 124 ПКУ.
Оцінюючи доводи позивача, що ТОВ є сумлінним платником податків, намагається дотримуватися податкової та фінансової дисципліни без будь-яких порушень та, що у зв`язку із важким фінансовим становищем, що стало наслідком військової агресії російської федерації проти України, ТОВ веде господарську діяльність та всіляким чином намагається підтримувати економіку нашої держави, не зупиняючи роботи суд зазначив, що такі доводи позивача не свідчать про протиправність оскаржуваного рішення.
Відповідно до пункту 109.3 статті 109 ПКУ у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 ПКУ, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Суд зазначив, що позивача притягнуто до відповідальності саме на підставі п. 124.1 ст. 124 ПКУ (не пункту 124.2 та інших пунктів цієї статті).
Пункт 124.1 статті 124 ПКУ, як випливає з його змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату.
Після фактичного погашення боргу платник податків повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.
Пунктами 124.2 та 124.3 статті 124 ПКУ передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1, але ті, що вчинені умисно.
Отже, доводи позивача стосовно відсутності у нього вини в прострочення виконання грошового зобов`язання судом відхилено як необґрунтовані, оскільки позивача притягнуто до відповідальності на підставі норми права, яка визначає склад правопорушення незалежно від вини у відповідному діянні (несвоєчасній сплаті грошового зобов`язання).
При цьому, факт несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання сторонами визнається.
Жодних інших доводів на обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачем не наведено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відсутні.