Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу податківців Одещини, скасувавши постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог на суму 29,2 млн грн, а справу в цій частині направив на новий розгляд

Головне управління ДПС в Одеській області, опубліковано 22 жовтня 2024 о 16:01 Розділ: Новини

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року у справі № 420/3103/19 задоволено касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, скасовано постанову суду апеляційної інстанції від 20 вересня 2023 року в частині задоволення позовних вимог (на суму 29,2 млн грн), а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вказана справа неодноразово розглядалась судовими інстанціями.

Головним управлінням ДПС в Одеській області  (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) було проведено документальну планову виїзну перевірку приватного підприємства (далі також – ПП, платник, позивач), за наслідками якої винесено податкові повідомлення-рішення від 09.01.2018 про заниження податку на прибуток та ПДВ на загальну суму 29,2 млн гривень.

Висновки ГУ ДПС про порушення вимог податкового законодавства вмотивовані тим, що до перевірки не надано первинних документів, які б підтверджували реальність господарських операцій з 23 контрагентами.

У межах своєї господарської діяльності підприємство придбавало у контрагентів нафтопродукти (бітум дорожній, пічне паливо, мазут, дизпаливо).

На підтвердження здійснення вищезазначених господарських операцій матеріали справи містять: акти здачі-приймання робіт; податкові накладні; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; реєстри податкових накладних; податкові декларації; розрахунки коригування до податкових декларацій.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд в постанові від 09 червня 2023 року зазначав про те, що постанова суду апеляційної інстанції не містила посилання на судове рішення, на підставі якого була вилучена первинна документації позивача; не було встановлено які ж саме документи та за який період були вилучені у платника; не було надано оцінки акту про ненадання документів від 15 грудня 2017 року, яким зафіксований факт ненадання первинної документації та даних бухгалтерського обліку з боку ПП на запити відповідача від 28 листопада 2017 року та від 29 листопада 2017 року.

Тобто, серед завдань, які ставились Верховним Судом під час направлення справи на повторний розгляд, було встановлення апеляційним судом, які ж саме документи та за який період були вилучені у платника, оскільки відповідна обставина напряму виплаває на правильність вирішення даного спору.

Однак, апеляційний суд при вирішення цього спору, обмежився лише висновком про те, що з наявної в матеріалах справи копії протоколу обшуку від 10 квітня 2017 року, згідно з яким у ПП було вилучено речі та документи на підставі ухвали Солом’янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року в межах досудового розслідування, неможливо встановити, які саме первинні документи були вилучені у позивача, з огляду на неналежну якість копій; не вжив додаткових заходів з метою отримання протоколу обшуку належної якості та встановлення детального переліку вилучених документів.

Надавши оцінку переліченим вище первинним документам, апеляційний суд дійшов висновку, що їх зміст надає можливість встановити найменування придбаного та реалізованого товару, вид наданих послуг, їх об’єми, кількість, вартість, місце виконання, тобто факт придбання товару, його реалізації, а також отримання послуги, що свідчить про реальність господарських операцій.

В цей же час суд апеляційної інстанції обмежився посиланням на те, що саме відповідач як суб’єкт владних повноважень має довести правомірність прийнятого рішення, та оскільки позивач стверджує, що запитувані податковим органом документи були вилучені правоохоронним органом 10 квітня 2017 року в ході обшуку.

Норми  ПКУ (п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85) вимагають наявність документів на час складення податкової звітності, встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила – виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вони є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входять в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Отже, платник податків не може посилатися в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності, на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

З урахуванням наведених обставин, Верховним Судом справу направлено на новий розгляд.