Судом підтверджено правомірність висновків контролюючого органу про заниження платником податкових зобов’язань з податку на прибуток, ПДВ, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, завищення від’ємного значення з ПДВ на суму 57 млн грн
Головне управління ДПС в Одеській області , опубліковано 20 вересня 2024 о 09:10 Розділ: Новини
Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що П’ятий апеляційний адміністративний суд у справі № 420/8983/20 постановою від 10.09.2024 задовольнив скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган); скасував рішення суду першої інстанції від 02.05.2024 та виніс нове рішення про відмову у задоволення позову Товариства (далі також – ТОВ, платник, позивач) про скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС.
ГУ ДПС проведено документальну планову перевірку ТОВ за період з січня 2017 по вересень 2019, за її результатом складений акт від 19.03.2020, яким зафіксовано порушення податкового законодавства.
Щодо не включення платником до складу доходів безнадійної кредиторської заборгованості, колегія суддів зазначила, що з моменту оплати товару трирічний строк позовної давності у розглядуваних правовідносинах минув наприкінці жовтня 2018 року, в той час як акт звірки взаєморозрахунків за договором купівлі-продажу від 25.09.2015 підписано ТОВ та його контрагентом станом на 31.12.2018, тобто після закінчення терміну позовної давності. Зазначене залишилося поза увагою суду першої інстанції.
Щодо заниження фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), в порушення п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 ПКУ, п.7, 11, 15 П(С)БО 16 «Витрати», по взаємовідносинам ТОВ з ТОВ1 та ТОВ2, колегія суддів виходила з такого: проаналізувавши при проведенні перевірки виписані та зареєстровані податкові накладні основних постачальників ТОВ1, ГУ ДПС встановило, що товари, які відображені у накладних, виписаних на адресу ТОВ1, не придбавались його контрагентами.
Аналізом ЄРПН встановлено, що у постачальників ТОВ1 відбувається безпідставна «підміна» номенклатури товарів у зв’язку з відсутністю реалізації придбаних товарів/робіт (послуг) та не встановлення придбання реалізованих товарів/робіт (послуг). При цьому, ТОВ1 є посередником, а не виробником товарів (запасних частин).
Колегія суддів зазначає, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, як фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах. Обов’язок підтвердити правомірність обґрунтованість здійснених операцій первинними документами покладається саме на платника.
Стосовно відносин позивача з ТОВ2 судом з’ясовано, що ТОВ2 є посередником, а не виробником товару. Реалізований на адресу позивача товар (підшипники) не було придбано контрагентом позивача у другому та третьому ланцюгах постачання. Таким чином, походження товару не встановлено.
У постанові від 12.04.2021 по справі №815/2375/18 Верховний Суд зазначив, що сам факт наявності у позивача податкових, видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.
Верховний Суд у постанові від 27.10.2022 по справі №640/19408/19 сформулював правову позицію, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Підприємницька діяльність здійснюються суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.
Щодо завищення ТОВ собівартості на 40 млн. за рахунок списання палива, запчастин, тощо суд зазначив, що в якості підстав для визнання протиправним визначення собівартості реалізованої продукції контролюючий орган посилався на відсутність в актах виконаних робіт, наданих замовникам, кількісних та вартісних показників щодо фактично витраченого обсягу палива, запасних частин, зазначення показників щодо гектарів площ відповідних сільськогосподарських культур, на які витрачено мінеральні добрива.
У постанові від 27.10.2022 по справі №640/19408/19 Верховний Суд відзначив, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування за фактом понесення витрат.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що ТОВ під час проведення перевірки не було допустимими та належними доказами доведено документально, яким чином відповідні акти списання зумовили списання та включення до собівартості палива запасних частин та ін. в тому звітному періоді в якому відбулась реалізація товару замовникам та, відповідно, отримання доходу.
Щодо відносин позивача з ТОВ3 по придбанню міндобрив до перевірки не надано сертифікати якості виробника та товарно-транспортні накладні на перевезення товару, а за податковою інформацію та аналізом «ймовірного» ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), встановлено, що товар не придбавався, а оплата за нього кваліфікується як факт перерахування платником коштів за документально оформленою операцією з поставки товару, також частково не надано первинні документи..
В постановах від 28.11.2022 по справі №815/1566/18, від 03.11.2022 по справі №813/2408/18, від 27.10.2022 по справі №1.380.2019.000703 Верховний Суд зазначив, що надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.
У зв’язку з цим, колегія суддів вважає необґрунтованим прийняття судом першої інстанції таких документів. В силу положень п.44.6 ст.44 ПК України наявні підстави вважати, що відповідні документи були відсутні у ТОВ на час складення ним податкової звітності.
Позивач стверджував про безпідставність висновків контролюючого органу про відсутність у ТОВ товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ТОВ3. Зазначає, що ТТН не є первинним бухгалтерським документом.
Колегія суддів критично ставиться до таких посилань позивача, т.я. ТТН є документами, які підтверджують факт передавання, перевезення придбаних та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Разом з тим, наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з ЄРПН; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами КАС України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.
Указані висновки знайшли своє відображення у постановах Верховного Суду від 05.05.2023 у справі №1340/5998/18, від 08.11.2023 у справі №280/4704/21, від 27.11.2023 року у справі №380/18276/21.
З урахуванням наведеного апеляційна скарга контролюючого органу була задоволена.