Судом підтверджено правомірність висновків контролюючого органу про заниження податкових зобов’язань, не реєстрацію платником податкових накладних, що призвело до завищення від’ємного значення з ПДВ на суму 1,55 млн гривеньРозділ: Новини

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що П’ятий апеляційний адміністративний суд у справі № 420/4545/24 постановою від 09.09.2024 задовольнив скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) та скасував рішення суду першої інстанції від 11.04.2024, яким позов Товариства  (далі також – ТОВ, платник, позивач) про скасування податкового повідомлення-рішення задоволений.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з ПДВ, в ході якої встановлено наступне.

Так,  09.09.2020 між ТОВ та ФОП1 укладено договір для отримання прибутку від діяльності авто мийки: Сторони вирішили спільними діями провести будівництво (реконструкцію) автомийки з кафе, з прибудовою автосалону зі вбудованими приміщеннями для обслуговування та громадського харчування. Сторони зобов`язались спільно діяти без утворення юридичної особи шляхом об`єднання свого майна, грошових коштів, свого професійного досвіду, ділової репутації, зв`язків та інших матеріальних ресурсів.

Також встановлено, що до договору від 09.09.2020 додатково укладено: потрійні договори між ФОП1 (Замовник-1), ТОВ (Замовник-2) та підрядними організаціями щодо виконання робіт; договори між ТОВ (Покупець) та постачальниками матеріалів, згідно яких на адресу ТОВ здійснено постачання будівельних матеріалів, необхідних для будівництва (реконструкції) автомийки.

Перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду Декларації за червень 2023 року встановлено його завищення у сумі 1,55 млн грн та як наслідок завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду Декларації за червень 2023 року на загальну суму 1,55 млн. грн.

Так, аналізуючи зміст договору від 09.09.2020, який укладений позивачем з ФОП1, податковий орган дійшов висновку, що за своєю суттю цей договір є договором щодо спільної діяльності без утворення юридичної особи шляхом об`єднання свого майна, грошових коштів, свого професійного досвіду, ділової репутації, зв`язків та інших матеріальних ресурсів.

Згідно ст.ст. 1130, 1131 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

В ході перевірки встановлено, що договір від 09.09.2020 щодо участі Сторін у будівництві (реконструкції) автомийки з кафе з прибудовою автосалону зі вбудованими приміщеннями для обслуговування та громадянського харчування, який за своєю суттю є договором про спільну діяльність, не відповідає нормам чинного законодавства в розумінні спільної діяльності, оскільки відсутня реєстрація в контролюючому органі, не присвоєно реєстраційний (обліковий) номер уповноваженої особи платника ПДВ, бухгалтерський облік спільної діяльності не ведеться окремо від господарської діяльності ТОВ.

Суд першої інстанції не погодився з доводами відповідача та дійшов висновку, що договором від 09.09.2020 не передбачено спільних дій учасників, об`єднання майна сторін, грошових коштів, їх професійного досвіду, ділової репутації, зв`язків та інших матеріальних ресурсів, а тому, він не підпадає під ознаки договору про спільну діяльність, а є інвестиційним договором.

Однак, суд апеляційної інстанції підтримав позицію контролюючого органу з огляду на наступне.

Згідно ст.ст. 1, 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» № 1560-XII від 18.09.1991 року (далі Закон № 1560-XII), інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.

Аналіз вимог Закону № 1560-XII та положень ЦК України дає підстави для висновку, що договір про спільну діяльність за визначенням завжди охоплює ознаку інвестиції в широкому сенсі.

Водночас, на відміну від договору інвестиції, укладення якого насамперед спрямовано на впорядкування відносин, пов`язаних із залученням інвестицій, та метою якого є отримання інвестором (окремим контрагентом) доходу або майнової вигоди від вкладення інвестиції, договір про спільну діяльність укладається задля досягнення визначеної сторонами мети діяльності, шляхом об`єднання вкладів (інвестицій) та зусиль учасників.

При цьому, правовими наслідками договору про спільну діяльність є досягнення результату - отримання майна, виконання робіт чи надання послуг для кожного із контрагентів. Саме єдність мети вирізняє цю договірну конструкцію з-поміж інших видів договорів, зокрема, договору інвестиції.

Так, договір від 09.09.2020, який укладений позивачем з ФОП1, не містить жодних посилань на те, що це є інвестиційним договором.

Натомість, згідно з умовами вказаного Договору, для отримання прибутку від діяльності автомийки, Сторони вирішили спільними діями провести будівництво (реконструкцію) автомийки.

Сторони зобов`язались спільно діяти без утворення юридичної особи шляхом об`єднання свого майна, грошових коштів, свого професійного досвіду, ділової репутації, зв`язків та інших матеріальних ресурсів.

Тому, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов вірного висновку, що за своєю суттю вказаний договір є договором щодо спільної діяльності без утворення юридичної особи шляхом об`єднання свого майна, грошових коштів, свого професійного досвіду, ділової репутації, зв`язків та інших матеріальних ресурсів.

Суд підтримав доводи контролюючого органу, що позивач не просто інвестував кошти у спірне будівництво, а згідно спірних договорів виступав замовником будівництва, наряду з ФОП1, підписував всі акти приймання-передачі будівельних робіт, довідки про вартість цих робіт, що додатково спростовує доводи позивача та висновки суду першої інстанції про те, що у спірному випадку між сторонами укладено інвестиційний договір.

При цьому, спірним договором чітко передбачено, що сторони договору, як позивач, так і ФОП1, є замовниками спірного будівництва, у спірному випадку укладено трьохсторонні договори підряду, однак, приймання виконаних будівельних робіт здійснювало лише ТОВ.

Як встановлено відповідачем, власником об`єкта «Автомийка» є ФОП1, а ТОВ немає ніяких майнових прав на вищезазначений об`єкт, на балансі підприємства не обліковується (бухгалтерський рахунок 10), у товариства об`єкти оподаткування відсутні та облік основних засобів по рахунку 10 «Основні засоби» не ведеться.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала необґрунтованими доводи позивача та висновки суду першої інстанції і погодилася з відповідачем, що у спірному випадку у товариства відсутні підстави для відображення фінансово-господарських операцій по об`єкту «Автомийка» по рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Фактично позивач пов`язаний з вищевказаним об`єктом нерухомого майна лише договором від 09.09.2020, який укладений позивачем з ФОП1, щодо участі Сторін у будівництві (реконструкції) автомийки - за своїм змістом є договором про спільну діяльність, однак, у спірному випадку відсутня реєстрація цього договору в контролюючому органі, не присвоєно реєстраційний (обліковий) номер уповноваженої особи платника ПДВ, бухгалтерський облік спільної діяльності не ведеться окремо від господарської діяльності ТОВ.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів визнала непоґрунтованими доводи позивача та висновки суду першої інстанції, та погодилася з відповідачем, що у спірному випадку ТОВ необхідно було здійснити нарахування податкових зобов`язань з ПДВ по спірним операціям, що ним здійснено не було та  призвело до завищення розміру від`ємного значення суми ПДВ за червень 2023 року на 1,55 млн гривень.