Суд погодився з правомірністю прийнятих рішень

Головне управління ДПС в Одеській області, опубліковано 13 червня 2024 о 14:16 Розділ: Новини

Суд апеляційної інстанції у справі № 549/10/1570 погодився з правомірністю нарахування контролюючим органом фізичній особі податків та застосування фінансових санкцій у сумі 47 млн. грн. за порушення вимог податкового та іншого законодавства

Постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року апеляційні скарги фізичної особи-підприємця (далі також – ФОП, платник, позивач) та Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2023 року – залишено без змін. Рішенням суду першої інстанції позов частково задоволено, скасовано рішення контролюючого органу про визначення податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 2,7 млн. грн.  в частині, а саме у розмірі 143 тис. грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Позивач є фізичною особою-підприємцем, основні види діяльності: Інші спеціалізовані будівельні роботи, Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, Здавання в оренду власного нерухомого майна, Діяльність агентств нерухомості, Надання інших індивідуальних послуг.

Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП вимог податкового законодавства за період з 30 січня 2007 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт від 09.12.2009 року.

У вказаному періоді, з 30.01.2007 по 30.09.2009 року, між позивачем та фізичними особами (більше 40 осіб) укладені угоди про взаємні зобов’язання. Такі операції є оспорюваними у цій справі.

Відповідно до умов договорів  про взаємні зобов`язання із фізичними особами позивач отримав грошові кошти на загальну суму 8,9 млн. грн.

Під час перевірки враховано, що за цими угодами позивач за дорученням «замовників» - фізичних осіб виконує роботи по обробці приміщень квартир, замовники, у свою чергу, сплачують підприємцю зафіксовану у договорі вартість загальної площі квартири у виконаних роботах частковими внесками. У Договорах сторонами також обумовлювались розміри попередніх внесків, які проводяться на момент укладення Договорів.

На підставі акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем правил перебування на спрощеній системі оподаткування та винесені рішення від 30.12.2009 про визначення підприємцю зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 706 тис. грн., ПДВ у розмірі 2,7 млн.грн. та застосовано штрафну санкцію за здійснення розрахунків за надані послуги у готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 43,7 млн.грн.

Підставою для висновку відповідача щодо отримання позивачем виручки обсяг якої перевищує граничну суму  для перебування на спрощеній системі (на час здійснення операцій 500 тис. грн.) в першому кварталі 2007 року та виникнення у зв'язку з цим обов`язку перейти на загальну систему оподаткування, сплачувати податок з доходів фізичних осіб та ПДВ, а також застосовувати реєстратор розрахункових операцій у своїй підприємницькій діяльності, слугував встановлений перевіркою факт укладання між позивачем та іншими особами договорів про взаємні зобов`язання.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховним Судом у постанові від 22.12.2022 зауважено на тому, що суди попередніх інстанції доходячи висновку про недоведеність відповідачем виявлених правопорушень у податковій сфері, не з’ясували, чи прослідковується причинно-наслідковий зв'язок між отриманням коштів особами, з якими були укладені договори про взаємні зобов’язання, та їх наступним вселенням, правомірністю проживання у будинку, розташованому за адресою: вул…, й не відповіли на питання, чи не є це доказом реальності (дійсності) договорів про взаємні зобов’язання та їх фактичне виконання.

Суд першої інстанції під час нового розгляду справи врахував те, що у період з 30.01.2007 року по 30.09.2009 року між позивачем та фізичними особами, укладено договори про взаємні зобов’язання, відповідно до яких підприємець за дорученням «замовника» виконує роботи з обробки приміщень квартир, а замовники, своєю чергою, сплачують підприємцю зафіксовану у договорі вартість загальної площі квартири у виконаних роботах частковими внесками (перший внесок здійснюється замовником у момент укладення угоди).

При цьому, відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд зауважив, що преюдиційність – це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істинність вже встановлено у такому, що набрало законної сили, рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Таким чином, судом враховано, що факт сплати фізичними особами коштів ФОП встановлений судовими рішеннями, які набрали законної сили у цивільних справах, а саме рішеннями Суворовського районного суду м. Одеси у цивільній справі №1527/2-615/11, від 20.11.2018 року у цивільній справі №523/17876/17, від 16.06.2021 року у цивільній справі №523/11751/19.

При цьому, обставини у цивільних справах додатковому доведенню не підлягають і ці обставини позивачем в установленому процесуальним законодавством порядку не спростовано. У тому числі, встановлені судовими рішеннями обставини у цивільних справах мають безпосереднє відношення до спірних (оспорюваних) у даній адміністративній справі питань.

Як свідчать обставини справи, недійсність укладення позивачем договорів із фізичними особами в установленому порядку не встановлена. Відповідних доказів, у тому числі стосовно оспорення укладених договорів, позивачем не надано.

Крім того, на ряду з наявними у справі доказами, стосовно відсутності відповідних судових рішень щодо 4 фізичних осіб, суд зауважив на тому, що звернення фізичної особи з позовною заявою до суду на захист (відновлення) порушеного права, а також встановлення певних фактів тощо, є правом, а не обов`язком особи.

Отже, доводи позивача про відсутність відповідних судових рішень з його боку не спростовують факт укладання договорів про взаємні зобов`язання з фізичними особами та отримання позивачем виручки в момент їх підписання.

Суд, з урахуванням встановлених обставин та наявних у справі доказів, зауважив на відсутності обґрунтованих сумнівів щодо фактів укладання позивачем договорів про взаємні зобов`язання, у тому числі, з вказаними 4 фізичними особами, та отримання позивачем виручки на підставі цих договорів.

Посилання позивача на рішення правоохоронних органів про відмову у відкритті кримінального провадження та закриття/припинення кримінальних справ, як на спростування фактів укладення договорів про взаємні зобов’язання із фізичними особами та одержання у зв’язку із їх виконанням грошових коштів, судом, в контексті встановлених обставин під час нового розгляду справи судом було відхилено.