Суд підтвердив правомірність податкових повідомлень-рішень на суму 74,9 млн гривеньРозділ: Новини

Головне управління ДПС в Одеській області повідомляє, що П’ятий апеляційний адміністративний суд у справі № 420/5924/19 постановою від 11 жовтня 2023 року залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Товариства щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного ДПС в Одеській області від 22.08.2019 на загальну суму 74,9 млн гривень.

Товариство (далі також - позивач, ТОВ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі також - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток, ПДВ та про застосування фінансових санкцій  за нереєстрацію податкових накладних на загальну суму 74,9 млн гривень; вказана справа неодноразово розглядалась судами.

Відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ, за результатами якої складено акт від 06.08.2019 та прийняті оскаржені рішення.

Відповідно до висновків акту перевірки контролюючим органом встановлені порушення платником:

- підпунктів 14.1.13, 14.1.31, 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розділу першого Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, пункту 3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року №433, пунктів 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (далі П(С)БО 16 «Витрати»), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246 (далі П(С)БО 9 «Запаси»), частини другої статті 3, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, в результаті чого занижено суму податку на прибуток на 23,5 млн гривень;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198 ПКУ, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на 26 млн гривень;

- пункту 201.1 статті 201 ПКУ, в результаті встановлення нереєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо податкових зобов’язань з податку на додану вартість за податковими накладними на загальну суму 26 млн гривень.

Висновки акту перевірки гуртуються на непідтвердженні господарських операцій ТОВ з ТОВ1 з поставки останньому у липні-серпні 2018 року власної продукції та з ТОВ2 з покупки у останнього у вересні 2018 року - березні 2019 року ручок віконних. Також контролюючий орган дійшов висновку про списання на собівартість реалізованої продукції у кількості більше, ніж реалізовано, з огляду на непідтвердження належними первинними документами реалізації фізичним особам товару за позицією «конструкція полівінілхлорідна у комплекті» на загальну суму 129,7 млн гривень.

Верховним Судом у подібних правовідносинах щодо застосування сукупності вищенаведених норм (постанови ВС від 6 жовтня 2022 року по справі №260/1053/19, від 10 листопада 2020 року у справі №640/25738/19, від 24 травня 2019 року у справі №816/4537/14, від 05 травня 2020 року у справі №826/678/16, від 15 квітня 2020 року у справі №826/13929/17, від 19 листопада 2019 року у справі №826/487/16, від 24 січня 2018 року у справі №2а-19379/11/2670) сформовано висновок, що «доведення відсутності реальності господарських операцій має здійснюватися шляхом дослідження та встановлення змісту господарських операцій, договірних умов, фактичного порядку надання робіт (послуг), обсягів і змісту господарських операцій, мети придбання, первинних бухгалтерських документів, складених щодо господарських операцій. Необхідно з’ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності».

У постанові від 10 квітня 2020 року у справі №816/4409/15 ВС висловив правову позицію: «У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб’єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв’язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв’язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин».

Також перевіркою встановлено, що у період з вересня 2018 року по березень 2019 року позивач придбавав у ТОВ2 ручки віконні.

Дослідивши надані первинні документи суд встановив, що не спростовано апелянтом, що вони складені з істотними недоліками, зокрема:

договори не місять ідентифікаційних даних контрагентів позивача: реєстраційні номери облікових карток платників податків, адресу місцезнаходження, місця реєстрації, відомостей щодо розрахункових рахунків дат укладення договорів;

видаткові накладні не містять посилання на конкретний договір, за якими вони складені та не містять ідентифікаційних даних (РНОКПП, адреси) контрагентів позивача.