Суд задовольнив апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області щодо правомірності нарахувань податкових повідомлень – рішень на суму 6,16 млн гривень

Головне управління ДПС в Одеській області, опубліковано 01 травня 2023 о 10:19 Розділ: Новини

Головне управління ДПС в Одеській області повідомляє, що у справі № 420/24192/21 постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2022 по справі № 420/24192/21 –  скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Ю.С.К.» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 6,16 млн грн відмовлено.

Спірними, в контексті розгляду даної справи, були висновки контролюючого органу зазначені в акті перевірки, які стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, які ґрунтуються на доводах щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «С.» та ТОВ «П.Б.К.Е».

Зокрема, як вбачається з акта документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ю.С.К.» від 28.10.2021 за період з 01.01.2019 по 30.06.2021 зазначено, що його контрагент ТОВ «С.» не могло фактично здійснювати господарські операції, зазначені в первинних документах через відсутність в останнього на момент здійснення господарських операцій: фізичних, технічних та технологічних можливостей, кваліфікованого персоналу, можливості здійснення операцій з відповідною кількістю для певного виду робіт, основних фондів та обладнання, походження устаткування, техніки тощо.

При цьому, податковим органом в акті також зазначено, що ТОВ «С.» не мало на балансі машин та механізмів, а також (протягом періоду листопад 2019 – червень 2020 рр.) не орендувало машин та механізмів для виконання вищевказаних робіт.

Крім того, контролюючим органом встановлено, що ТОВ «С.» не придбавало матеріали, послуги з будівельних, монтажних та будь-яких інших робіт, використані у вказаних виконаних роботах та одночасно, самостійно, без залучення субпідрядників не могло здійснити вищеназвані роботи за договором у зв'язку з відсутністю будь-якої виробничої бази, а також у зв'язку з тим, що операції з виконання цих робіт передбачають обсяг трудовитрат з особистою участю персоналу із відповідними фаховими знаннями.

Водночас, в акті перевірки контролюючий орган на підставі проведеного аналізу інформаційних баз головного управління ДПС в Одеській області та первинних документів, наданих до перевірки, з урахуванням відстані між об'єктами, на яких виконано поточні ремонти, кількість витрачених людино-годин, обсяги витрачених машино-годин встановив, що ТОВ «С.» не має достатньої кількості трудових ресурсів та необхідних основних засобів, зокрема транспортних засобів для виконання зазначеного в первинних документах обсягу робіт.

Наведені факти та обставини відносно наявності можливого виконання зазначеного обсягу ремонтних робіт, на думку податкового органу, свідчать, що визначені акти містять невірну інформацію про надані контрагентами ремонтні роботи, тому не можуть бути враховані як належний доказом факту відповідних господарських операцій та невідповідності формування податкового кредиту критеріям реальності господарської операції та її документального підтвердження, які  основними умовами для формування даних податкового обліку.

Положення, ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності та роботи (послуги) отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

Для цього необхідно встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагентів, задіяних у такому процесі) як свідків з метою з`ясування умов та характеру здійснених операцій, враховуючи доводи контролюючого органу, що контрагенти платника зареєстровані на підставних осіб.

Перевірці також підлягає й фактичний альтернативний рух активів у порівнянні із задекларованим.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов залучення підрядної установи, змісту робіт, що замовляються, доцільність залучення контрагента та можливість ним виконати замовлені послуги.

При цьому  обов'язковій перевірці підлягають, якими силами та засобами виконувались підрядні (монтажні та ремонтні) роботи, хто виступав їх конкретними виконавцями, яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до об`єктів, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання придбаних робіт тощо.

Аналогічна правова позиція щодо персоніфікації  працівників, котрі  безпосередньо виконували будівельні роботи та перевірки реальності будівельних робіт висловлена у постанові Верховного Суду від 03 листопада 2020 року по справі № 814/2584/14.

Судом встановлено, що податковий орган, перевіривши податкову інформацію, встановив відсутність фактів на предмет укладення контрагентом позивача договорів аутсорсингу,  аутстафінгу чи інших цивільно-правових угод.

Водночас неспростовними, на думку суду, також є висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між ТОВ «С.» та ТОВ «Ю.С.К» у зв'язку з відсутністю відомостей про придбання матеріалів використаних у спірних роботах, оскільки доказів придбання/ зберігання/перевезення матеріалів для виконання робіт за договором субпідряду, які зазначені в актах приймання будівельних робіт форми КБ-2в за листопад 2019 року, квітень-червень 2020 року (бітум, суміші асфальтобетонні, асфальт, шлакобетон, дизельне паливо, мастила та ін.) матеріали справи не містять, а позивачем в ході апеляційного розгляду справи не надано.

Окрім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції помилково відхилив посилання контролюючого органу в акті перевірки, а також в заявах по суті справи на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.09.2020 року у справі № 487/4889/20 про надання дозволу на проведення обшуку у кримінальному провадженні № 42019160000000607, в якій зазначено, що ТОВ «С.» та ТОВ «П.Б.К.Е» мають ознаки фіктивності.

Колегія суддів зазначила, що відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє суд, який розглядає адміністративну справу, від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, що ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, тому що такі обставини входять до предмета доказування в адміністративній справі з відповідним предметом адміністративного позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.07.2022 у справі № 808/9004/15.

У вказаній постанові Суд також зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди платника податків можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставини, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Верховний Суду у постанові від 05.03.2020 у справі № 826/9368/15 вказав про таке.

« п.17. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

п.18. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій».

Отже, платник податків під час вибору контрагента та укладення з ним договорів має керуватись належною обачністю, адже від цього залежить подальше фактичне виконання договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість (див. постанову Верховного Суду  від 25.09.2019 у справі № 823/530/15).

Однак, встановлені під час апеляційного розгляду обставини справи свідчать про недотримання позивачем принципу належної обачності при виборі контрагентів за господарськими операціями.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.04.2023 по справі № 640/9485/19 усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Підсумовуючи все вищевикладене, враховуючи обсяг робіт, між позивачем та ТОВ «С.», ТОВ «П.Б.К.Е.», а також беручи до уваги загальний обсяг задекларованих операцій, суд зазначив, що під час розгляду справи позивачем не надано доказів наявності у контрагентів достатніх трудових та матеріальних ресурсів, обладнання, інструменту тощо, необхідних для здійснення господарської діяльності взагалі та, зокрема, для виконання спірних господарських операцій.

Як підсумок, зазначене позбавляє первинні документи позивача  юридичної значимості для цілей формування податного кредиту та  витрат, а  позивача - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

При цьому суд відхилив доводи позивача, що надані первинні документи є належним чином оформленими і давали підстави на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, оскільки при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити також фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від  21.02.2023 у справі № 820/4281/18.