Верховний суд не погодився з позицією судів першої та другої інстанції, що господарські взаємовідносини позивача із контрагентами були реальними та підтверджуються належним чином оформленими первинними документамиРозділ: Новини

Головне управління ДПС в Одеській області повідомляє, що у справі № 815/3528/15 постановою Верховного суду від 21.03.2023 касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області задоволена частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 у справі №815/3528/15 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. 

Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.Е.» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області (яку Верховним Судом замінено на правонаступника - Головне управління ДПС в Одеській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.06.2015 №0000592200, від 11.06.2015 №0000602200.

Судами першої та другої інстанції позов платника було задоволено, оскаржені рішення контролюючого органу скасовано.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач вказав на неповне з`ясування усіх обставин справи та їх дослідження щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «ТД» за договором про транспортно-експедиторське обслуговування та із ПП «В.» щодо поставки нафтопродуктів, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та відповідно помилкових висновків.

Переглянувши судові рішення, Верховний Суд зазначив наступне.

У справі, яка розглядається, спір виник у зв`язку із визнанням контролюючим органом господарських операцій ТОВ «Д.Е.» з контрагентами ТОВ «ТД» та ПП «В.» такими, що не мали реального характеру і, як наслідок, відсутністю у позивача права на відображення їх результатів у бухгалтерській та податковій звітності, що стало підставою для донарахування грошового зобов`язання оспорюваними рішеннями.

Судами встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Д.Е.» за КВЕД є вантажний автомобільний транспорт; в періоді, що перевірявся, Товариство надавало транспортні послуги на митній території України, у штаті підприємства рахувалось 15 працівників та на балансі підприємства обліковуються власні основні засоби на суму 1 895 467 грн, в тому числі транспортні засоби на суму 1 811 093 грн, а також орендовані необоротні активи (транспортні засоби) на суму 3 978 800 грн.

Між ТОВ «ТД» як Виконавцем та ТОВ «Д.Е.» як Замовником укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.02.2013, згідно із умовами якого виконавець від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення організації перевезення вантажів Замовника.

Пунктом 1.2 вказаного Договору встановлено, що виконавець в інтересах замовника виконує пов`язані з організацією перевезення транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; пошук перевізника; організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов`язані з перевезенням. Підставою для одержання вантажу до перевезення є СМR (пункт 2.2 договору).

На підтвердження отримання від ТОВ «ТД» послуг, визначених даним договором, до суду позивач подав: реєстри виданих та отриманих податкових накладних, рахунки-фактури, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення, журнал-ордер і відомість по рахункам, реєстри до актів виконаних робіт «з організації транспортного перевезення», заявки до договору, міжнародні товаро-транспортні накладні (СМR), дорожні листи, товарно-транспортні накладні.

Із ПП «В.» як постачальником позивач як покупець 01.03.2014 уклав договір, згідно із пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується організувати та забезпечити безперебійну заправку нафтопродуктами автотранспорту покупця, а покупець прийняти та оплатити паливо.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору асортимент, кількість та вартість палива узгоджується сторонами в рахунках-фактурах, наданих постачальником покупцю. Асортимент, кількість та ціна палива вважається узгодженою у випадку приймання покупцем рахунку-фактури та його оплати.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що поставка палива у власність покупця здійснюється окремим партіями. Об`єм та асортимент кожної партії палива до даному договору визначається у накладних. Підтвердження отримання покупцем палива є видача покупцю видаткових накладних.

На підтвердження отримання від ТОВ «В.» послуг, визначених даним договором, до суду позивач подав: рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, реєстри податкових накладних, заявки на заправку транспортних засобів.

Разом з тим, відповідач зазначив, що на його переконання, у поданих позивачем СМR перевізником значиться саме ТОВ «Д.Е.», при цьому інші перевізники відсутні, тобто надання послуг транспортного перевезення здійснювалось власними силами Товариства без залучення ТОВ «ТД».

Також відповідач посилався на те, що під час аналізу наданих Товариством копій документів встановлено не повний перелік СМR до заявок за лютий 2013 рік, а також, що заявки за березень 2013 року не співпадають з наданими СМR за березень 2013 року.

 Відповідач також зазначає про наступні порушення: в деяких СМR не зазначена конкретна адреса місця розвантаження, дата і місце завантаження, ідентифікуючі дані осіб, які прийняли товар, відправника товару, одержувача тощо; не конкретизовано об`єм наданих послуг в актах здачі-приймання робіт. Крім того, фінансовий звіт ТОВ «ТД» подав з нульовими показниками; згідно видів діяльності за КВЕД дане товариство не здійснює організацію перевезень вантажу.

Додатково податковий орган звернув увагу на те, що на ТОВ «ТД» відсутні трудові ресурси, транспортні засоби, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди третім особам.

Стосовно взаємовідносин позивача із ПП «В.» податковий орган вказує на те, що первинні документи, зокрема, видаткові накладні за такими операціями не містять всіх необхідних реквізитів, передбачених законодавством України; встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту, задекларованого Товариством, та сумою податкових зобов`язань даного контрагента за березень 2014 року; деякі податкові накладні виписані з порушенням, а саме: в них відображено інший договір; не надано доказів проведення розрахунків, довіреностей на отримання товару, доказів видачі палива саме цим контрагентом.

Суди не надали належної правової оцінки аргументам відповідача щодо того, що надані Товариством первинні документи не підтверджують участь ТОВ «ТД» у здійсненні перевезень для замовників, з огляду на те, що перевізником був саме позивач.

Визнаючи господарські операції між позивачем і ПП «В.» такими, що реально відбулись, суди залишили поза увагою те, що предметом господарських відносин є поставка специфічного товару - нафтопродуктів, щодо якого законодавством встановлено особливий порядок транспортування, зберігання та передачі, а тому, очевидною є й необхідність оформлення відповідних документів.