Суд підтримав позицію податківців з питання відшкодування ПДВ

Пресслужба Державної податкової служби України, опубліковано 15 лютого 2023 о 15:42 Розділ: Новини

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 23.01.2023 по справі № 640/2076/19 задовольняючи касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві та скасовуючи Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2019, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 прийшов до таких висновків.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини на окремих тимчасово окупованих територіях України між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами, є, зокрема, закони: «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1207-VII), «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від  12.08.2014 № 1636-VII (далі – Закон № 1636-VII; Закон втратив чинність  21.11.2021 на підставі Закону від 01.07.2021 № 1618-IX).

Законом № 1636-VII, який набрав чинності з 27.09.2014, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК було доповнено пунктом 26 такого змісту: «На період дії Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» цей Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».

У підпунктах 1, 11, 12 пункту 12.3 статті 12 Закону № 1636-VII визначено, що під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ «Крим» діють з урахуванням того, що:

- загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 ПК, статтею 271 Митного кодексу України, єдиний внесок, встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється відповідно до Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», не справляються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об`єктів оподаткування (в тому числі об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території;

- до платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, не застосовуються починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому розпочалася тимчасова окупація, фінансові та штрафні санкції за порушення вимог порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій (податкової звітності) та повноти сплати сум податків і зборів {підпункт 11 пункту 12.3 статті 12 в редакції Закону № 685-VIII від 15.09.2015};

- зупиняється застосування до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим» норм статей 59, 60, 87-101, 124, 126 і 129 ПК.

Податкова інформація про суми податкового боргу платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим» зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.

Пунктом 15.1 статті 15 Закону № 1636-VII визначено, що будь-якій юридичній особі – резиденту України, яка змінює (змінила) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України списується податковий борг, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань за будь-якими податками (зборами, обов`язковими платежами), що виникли з моменту тимчасової окупації.

До платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, починаючи з 1 числа місяця, на який припадає початок тимчасової окупації, не застосовуються фінансові санкції, штрафні санкції та пеня за порушення порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти сплати сум податків і зборів, допущені під час здійснення господарської діяльності на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 ПК податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Системний аналіз положень зазначених норм дає підстави для висновку, що списанню підлягає податковий борг, що виник у платника податків (юридичної особи – резидента України) під час здійснення господарської діяльності із податковою адресою на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя у період з дати початку тимчасової окупації території до моменту зміни місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України (відповідно до частини другої статті 1 Закону № 1207-VII датою початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є 20.02.2014).

Такий висновок щодо застосування норм пункту 15.1 статті 15 Закону №  1636-VII зробив Верховний Суд у постанові від 18.11.2022 у справі №  826/2767/16. Колегія суддів, яка здійснює касаційний перегляд цієї справи (справи № 640/2076/19), не вбачає підстав для відступлення від такого висновку.

Відмовляючи у задоволенні позову АТ «ДТЕК Крименерго» у справі №  826/2767/16, Верховний Суд виходив із встановлених у цій справі обставин, що АТ «ДТЕК Крименерго» змінило своє місцезнаходження  з тимчасово окупованої території (Україна, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вулиця Київська, будинок 74/6) на іншу територію України (місто Київ, вулиця Льва Толстого, будинок 57) з 23.05.2014, що підтверджується, зокрема витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За результатами поданих Товариством податкових декларацій з ПДВ за червень 2014 року (від  16.07.2014 № 9040574158) та липень 2014 року (від 29.08.2014 № 9049937719) суми несплачених податкових зобов`язань за цими деклараціями склали 29 780 475,09 грн та 58 250 094,00 грн відповідно. Сплата податкових зобов`язань в цих сумах Товариству була розстрочена під проценти рівними частинами до кінця 2014 року згідно з договорами про розстрочення грошових зобов`язань від 02.09.2014 № 19 та від 19.09.2014 № 22. Податковий борг, який був погашений в автоматичному режимі 19.11.2015 за рахунок заявлених сум бюджетного відшкодування (податкова декларація з ПДВ від  19.11.2015 № 92370909037), складається із сум розстрочених грошових зобов`язань з ПДВ за червень, липень 2014 року – 88 030 569,09 грн та нарахованих процентів і пені в сумі 3 315 794,25 грн за період несплати розстрочених сум грошових зобов`язань.

Враховуючи встановлення зазначених обставин у постанові Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 826/2767/16, вони в силу норми частини четвертої статті 78 КАС не доказуються у цій справі (справі № 640/2076/19).

На такі ж обставини посилається ГУ ДПС у касаційній скарзі. АТ «ДТЕК Крименерго» ці обставини також не заперечуються, так само, як не заперечується, що підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ у сумі 91 346 363,34 грн було зарахування контролюючим органом цієї суми в рахунок податкового боргу в автоматичному режимі 19.11.2015.

Джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 ПК.

Відповідно до абзацу третього пункту 87.1 статті 87 ПК сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачено статтею 200 ПК.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 вказаної статті).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку (пункт 200.18 статті 200 ПК).

Водночас, право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які не мають податкового боргу (підпункт 200.19.4 пункту 200.19 статті 200 ПК).

Тобто лише після погашення податкового боргу з ПДВ решту від`ємного значення податку можна використовувати за іншими напрямками.

Підсумовуючи викладене, колегія судів приходить до висновку, що довід ГУ ДПС у касаційній скарзі про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права знайшов підтвердження під час касаційного перегляду справи, а відтак підстави для задоволення позову АТ «ДТЕК Крименерго» відсутні.