Верховним судом надано оцінку діям контролюючого органу з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій на суму 47 млн гривень

Головне управління ДПС в Одеській області, опубліковано 30 грудня 2022 о 08:30 Розділ: Новини

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду за результатом розгляду 22.12.2022 касаційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області прийнято рішення на користь контролюючого органу, а саме скаргу задоволено повністю, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відповідності до фактичних обставин, в рамках проведеної контролюючим органом у 2009 році документальної перевірки суб’єкта господарювання з питань додержання вимог податкового законодавства було встановлено, що згідно з отриманою інформацією та копіями документів між ФОП та громадянами -«замовниками» укладались угоди про взаємні зобов'язання, відповідно до яких підприємець за дорученням «замовника» виконує роботи по обробці приміщень квартир, а замовники, у свою чергу, сплачують підприємцю зафіксовану у договорі вартість загальної площі квартири у виконаних роботах частковими внесками (перший внесок здійснюється замовником у момент укладення угоди).

Отже, у перевіряємому періоді відповідно до договорів про взаємним зобов'язанням підприємцем було отримано внесків на загальну суму 8,9 млн гривень.

Отримання вищевказаної виручки (грошових коштів) не відображено (оприбутковано) позивачем у книзі обліку доходів та витрат, звітах платника єдиного податку, деклараціях про доходи.

За результатами даної перевірки винесено податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій на суму 47 млн грн, які суб’єктом господарювання було оскаржено до суду.

Позиція Позивача зводилась до того, що жодних порушень вимог податкового законодавства ФОП не допускав, адже договори про взаємні зобов’язання з громадянами він не укладав та кошти в рамках відповідних договорів не отримував. А тому, не зобов’язаний був відображати відповідні кошти у своїй бухгалтерській та податковій звітності. Підпис на договорах проставлявся ним, однак на чистих аркушах, та йому не було відомо намір використання відповідних аркушів.

Одеським окружним адміністративним судом та П’ятим апеляційним адміністративним судом позовні вимоги підприємця було задоволено повністю та податкові повідомлення-рішення скасовано.

За наслідком розгляду касаційної скарги контролюючого органу Верховним судом прийнято постанову 22 грудня 2022 року, згідно тексту якої судом надано оцінку діям контролюючого органу та правомірності застосування штрафної санкції, а також обґрунтованості прийнятих за даною справою рішень судами попередніх інстанцій.

У рішенні наголошено, що «надаючи оцінку поясненням свідків суди попередніх інстанцій вважали, що такі суперечності у доказах не можуть бути підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки достеменно не доводять факту укладання договорів з цими особами, отримання коштів Позивачем та перевищення ним обсягу виручки у першому півріччі 2007 року. Далі, суди, враховуючи, що тягар обов`язку доказування лежить на відповідачі - суб`єкті владних повноважень, дійшли висновку про те, що останнім не було доведено в цій справі факту вчинення позивачем податкового правопорушення, про яке йдеться в акті перевірки, і, як наслідок, констатували незаконність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень.

Разом із тим, взявши до уваги й установивши вибірково певні юридичні факти з окремих показів свідків, та відхиливши при цьому пояснення інших (які були надані під присягою та з попередженням про кримінальну відповідальність), суди не з`ясували, чи прослідковується причинно-наслідковий зв`язок між отриманням коштів особами, з якими були укладені договори про взаємні зобов`язання, та їх наступним вселенням, правомірністю проживання у будинку, розташованому за відповідною адресою, й не відповіли на питання, чи не є це доказом реальності (дійсності) договорів про взаємні зобов`язання та їх фактичне виконання.

Так, окрім такого джерела інформації як пояснення свідків, розгляд даної справи супроводжувався сукупністю й інших доказів (зокрема, письмових), які мали як прямий, так і непрямий стосунок до предмета доказування у справі, та які давали змогу встановити фактичні обставини справи.

Суди попередніх інстанцій, маючи у розпорядженні такі докази, та, більше того, володіючи процесуальною можливістю витребувати ті документи, яких, на їх думку, недостатньо для констатування тих чи інших фактів, під час неодноразового та більш, ніж тривалого розгляду даної справи, так і не з`ясували істину у даному спорі та достовірно не встановили факт отримання позивачем виручки за період, який охоплювався перевіркою, на підставі договорів про взаємні зобов`язання з фізичними особами.

Зокрема, суди не надали правової оцінки обставинам, встановленим судовими рішеннями в низці цивільних справ, в рамках яких суди загальної юрисдикції досліджували й установлювали факти щодо укладання між громадянами та ФОП договорів про взаємні зобов`язання (із наданням послуг будівництва житлового будинку) та приймання грошових коштів за виконання таких зобов`язань.

Тут варто зауважити, що преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істинність вже встановлено у такому, що набрало законної сили, рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Вказані вище судові рішення мають безпосередній стосунок до тих питань, які є спірними в справі, що розглядається, та на які так і не змогли дати відповідь суди, що призвело до ситуації, за якої в одній об`єктивній дійсності співвіснують протилежні судові рішення, які набрали законної сили та ознак загальнообов`язковості, та якими встановлено взаємовиключні обставини».

Таким чином, з урахуванням відсутності дослідження судами першої та апеляційної інстанцій всіх обставин, щодо яких наголошував контролюючий орган, Верховним судом була встановлена обґрунтованість доводів Головного управління ДПС в Одеській області, з урахуванням чого касаційну скаргу було задоволено та направлено справу на новий розгляд.