Cуд підтвердив правомірність визначення податкових зобов’язань Товариству у сумі 31 млн гривень
Головне управління ДПС в Одеській області , опубліковано 07 жовтня 2026 о 11:00 Розділ: Новини
Головне управління ДПС в Одеські області інформує, що Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2026 у справі № 420/16237/25 скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (далі – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) задоволено частково, рішення суду першої інстанції від 07.10.2025, яким повністю задоволений позов Товариства (далі також – ТОВ, платник, позивач) скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі – ППР) на суму 31 млн грн, іншій частині (ППР на суму 46 тис грн) залишено без змін.
ГУ ДПС проведено планову виїзну перевірку ТОВ за період 2021-2024, складено акт та встановлено порушення позивачем, у т.ч.:
п. 44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ), в результаті чого занижений податок на прибуток у розмірі 17 млн гривень;
п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, абз. «б» п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, абз. «г» п.198.5 ст.198 ПКУ, в результаті чого занижений ПДВ у розмірі 9 млн.грн. та завищено від`ємного значення з ПДВ (рядок 21 декларації за вересень 2024 року) на 2 млн гривень;
п.п. «є» п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 п.44.1 ст.44 п.п.162.1.3. п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1. п.163.1 ст.163, пп. «е» пп.164.2.17, п.164.2 ст.164, п.164.5 ст.164, п.167.1. ст.167, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, абз. «а» п.176.2 ст.176 п.п.1.2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 730 тис грн за березень 2024; заниження податкового зобов`язання з військового збору в сумі 50 тис грн за березень 2024 року.
За наслідками перевірки винесено оскаржені ППР на загальну суму 31 млн грн (з урахуванням штрафних санкцій).
Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Згідно п.198.1 ст.198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Колегія суддів зазначає, що встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді права платника податків на податковий кредит та на зменшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків та має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, якими оформлено таку операцію, не відповідають дійсності, а задекларована платником податків податкова вигода у вигляді податкового кредиту чи витрат є неправомірною.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 15.12.2022 у справі №540/1280/19, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19, від 19.02.2026 у справі №580/12767/24, від 29.04.2026 у справі №400/9484/24.
Між ТОВ та контрагентами (31) укладено договори купівлі - продажу сільськогосподарської продукції, на їх виконання складено первинні документи.
Відповідно до ст.7, ст. 37 Закону України від 04.07.2002 № 37-IV «Про зерно та ринок зерна в Україні» (зі змінами, далі – Закон № 37-IV) визначено, що суб`єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб`єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб`єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна; зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.
Позивачем жодного документа, ведення якого передбачено ст.37 Закону № 37-IV, до податкової перевірки та до суду не надано.
При цьому, за даними податкової звітності вищезазначені контрагенти позивача не мають достатньої кількості матеріально-технічних та трудових ресурсів, що свідчить про неможливість забезпечення виконання ними спірних господарських операцій із поставки зерна.
Враховуючи викладене, колегія суддів погодилася з висновком податкового органу, що ТОВ здійснено записи в бухгалтерському обліку по взаємовідносинах з контрагентами щодо поставки сільськогосподарської продукції, здійснення яких не можливо підтвердити первинними документами та зібраною податковою інформацією, в результаті чого податковою перевіркою обґрунтовано встановлено заниження доходів.
Щодо відносин ТОВ з ФОП1 суд погодився з доведеністю ГУ ДПС повної відсутності у ФОП1 матеріально-технічної та технологічної можливості та наявності достатніх трудових ресурсів для здійснення послуг з навантаження та розвантаження зернових культур у обсягах перевалки вантажів, що свідчить про неможливість здійснення господарських операцій на користь ТОВ.
Суд погодився з ГУ ДПС, що позивачем в порушення абз. «г» п.198.5 ст.198, з урахуванням п.п.14.1.36, п.п.14.1.178, п.п.14.1.191, п.14.1 ст.14 ПКУ не визначено податкові зобов`язання з ПДВ за ставкою 14 відсотків на балансову вартість (вартість придбання) списаних товарів (кукурудза, соняшник), в результаті чого податковою перевіркою обґрунтовано встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ.
Крім того перевіркою встановлено заниження бази оподаткування при здійсненні операції з передачі транспортного засобу від первісного лізингоодержувача до нового лізингоодержувача за ціною нижчою, ніж залишкова балансова вартість, чим сформовано знижку, яка є додатковим благом фізичної особи у негрошовій формі.
Як вбачається з акту про прийом-передачу за договором про переведення боргу, первісним боржником передано, новим боржником прийнято, кредитором засвідчено приймання транспортного засобу, 2022 року випуску. При здійсненні передачі складено та підписано видаткову накладну, згідно якої транспортний засіб передано за договірною вартістю 652 тис грн із ПДВ, в той час як залишкова балансова вартість транспортного засобу складає 6,9 млн грн з ПДВ.
Відповідно до пп. «е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 ПКУ) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у пп.165.1.53. п.165.1. ст.165 ПКУ.
Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об`єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п.164.5. ст.164 ПКУ.
Колегія суддів дійшла висновку, що різниця між залишковою балансовою вартістю транспортного засобу на момент здійснення правочину та договірною вартістю такого засобу, визначеною у видатковій накладній набута ФОП2 в якості знижки, є додатковим благом фізичної особи у не грошовій формі, яка повинна включатись до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковуватися на загальних підставах.
Враховуючи наведене апеляційна скарга податкового органу задоволена.