Щодо відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу

Головне управління ДПС в Одеській області, опубліковано 01 жовтня 2026 о 11:27 Розділ: Новини

Головне управління ДПС в Одеській області повідомляє, що пунктами 88.1 та 88.2 Податкового кодексу України від 02 грудня 2021 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями, далі - Кодекс) встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, податкова застава – спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов’язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Кодексу майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред’являється платнику податків, що має податковий борг.

Згідно з пунктом 89.8 статті 89 Кодексу контролюючй органзобовязаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

У пункті 92.1 статті 92 Кодексу зазначено, що платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачене законом. Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

У разі, якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що є не меншими за звичайні. При цьому кошти від такого відчуження повинні бути направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або погашення податкового боргу.

У разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою контролюючого органу зобов’язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою контролюючого органу за умови часткового погашення податкового боргу.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов’язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов’язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій (абзац 5 пункт 89.2 Кодексу).

Відповідно до статті 91 Кодексу усе контролює й перевіряє податковий керуючий. Зокрема пункт 91.3 статті 93 Кодексу встановлює, що податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов’язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб, здійснює підготовку документів для звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента боржника за межі України. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Повноваження податкового керуючого підтверджуються:

службовим посвідченням (податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу;

копію наказу про призначення його податковим керуючим;

повідомлення.

Правила проведення перевірок стану збереження майна, яке перебуває в податковій заставі, відповідно до статті 91 Кодексу, визначені Положенням про проведення перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року № 584 (далі – Положення № 584).

Пунктами 1 - 3 розділу ІІ Положення № 5 визначено, що перевірка стану збереження заставного майна проводиться в разі поширення на майно платника податків права податкової застави. Право на проведення перевірки стану збереження заставного майна належить контролюючому органу, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Виконання повноважень щодо проведення перевірок стану збереження заставного майна покладається на податкових керуючих.

Відповідно до пунктів 5-7 розділу ІІ Положення № 584, для проведення перевірки стану збереження заставного майна оформлюється повідомлення про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі (далі – повідомлення). Підставою для оформлення повідомлення є погоджене керівником контролюючого органу подання податкового керуючого, в якому обґрунтовується необхідність проведення перевірки стану збереження заставного майна.

Перевірка стану збереження заставного майна може проводитись безпосереднє у платника податків (за його місцезнаходженням, за місцезнаходженням майна, що перебуває у податковій заставі, в інших місцях зберігання такого майна) або у відповідному контролюючому органі.

Перевірка стану збереження заставного майна може проводитись шляхом візуального контролю наявності у такого платника майна і стану його збереження, а також перевіркою відповідних документів бухгалтерського та податкового обліку та іншої інформації щодо наявності такого майна, його руху та стану збереження на момент проведення перевірки.

За результатами проведеної перевірки стану збереження заставного майна складається акт про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі (далі – акт перевірки), який реєструється в журналі реєстрації актів перевірок стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Якщо платник податків не погоджується з фактами, зазначеними в акті перевірки, такий платник може на окремому аркуші висловити свої зауваження, які стануть невід’ємною частиною акту перевірки.

Пунктом 116.1 статті 116 Кодексу передбачено, що відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з цим Кодексом, – тягне за собою накладання штрафу в розмірі вартості відчуженого майна.

Окрім цього слід враховувати, що у разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до закону:

відповідно до статті 94 Кодексу якщо платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, то контролюючий орган може застосувати адміністративний арешт майна;

відповідно до статті 388 Кримінального кодексу України за незаконні дії із заставним майном або майном, яке описане, до порушника застосовується кримінальна відповідальність.

Отже, Кодексом була передбачена відповідальність платника податків за відчуження ним майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу. Правопорушення полягає у протиправній дії - відчуженні майна, яке перебуває у податковій заставі, без згоди органу державної податкової служби (якщо отримання такої згоди є обов’язковим згідно з Кодексом). Передумовою для застосування відповідальності є відчуження заставленого майна, яке перебуває у власності суб’єкта правопорушення (господарському виданні або оперативному управлінні), відсутність згоди контролюючого органу на таке відчуження.

Згідно з підпунктом 14.1.31 пункту 14.1 статті 14 Кодексу термін відчуження майна означає будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Таким чином, для застосування штрафних санкцій, зазначених у статті 124 Кодексу, необхідна наявність сукупності таких складових:

вчинення дій щодо відчуження майна саме платником податків;

втрати права власності на майно саме внаслідок цих дій платника.

Законом України від 03.11.2022 № 2719-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу».

Законом передбачено, що у разі відчуження у процесі приватизації державного або комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, у складі єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства згода контролюючого органу на відчуження такого майна не вимагається, якщо договором купівлі-продажу об’єкта приватизації передбачено зобов’язання покупця погасити у повному обсязі суми податкового боргу, у зв’язку з яким виникло право податкової застави, не пізніше шести календарних місяців з моменту переходу права власності на об’єкт приватизації.

При цьому державне або комунальне майно, яке відчужується у складі єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства не звільняється з податкової застави до повного погашення податкового боргу його покупцем.