Суд підтвердив правомірність визначення Товариству податкових зобов’язань  у сумі 46 млн гривень

опубліковано 30 вересня 2026 о 12:24 Розділ: Новини

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що П`ятим апеляційним адміністративним судом підтверджено правомірність визначення Товариству податкових зобов’язань у сумі 46 млн. грн. 

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026 у справі № 420/28929/24 скаргу Товариства (далі також – ТОВ, платник, позивач) залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2025, яким відмовлено у задоволенні позову  про скасування податкових повідомлень-рішень (ППР)  Головного управління ДПС в Одеській області (далі – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган)  – залишено без змін.

ГУ ДПС на підставі п.77.1 ст.77 ПКУ, відповідно до плану-графіка на 2021 проведено планову виїзну перевірку ТОВ, складено акт та встановлено, у т.ч., порушення п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 , п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.3 ст.198, абз.в) п.200.4 ПКУ, в результаті чого:

- занижено податок на прибуток на суму 17 млн. грн,;

- занижено ПДВ на суму 18,7 млн. грн., завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2021 у сумі 71 тис. грн.

За наслідками  перевірки винесено оскаржені ППР на загальну суму 46 млн. грн. (з урахуванням штрафних санкцій).

Платник в апеляційній  скарзі наголошував, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, який підтверджено відповідною первинною документацією, наданою до суду. 

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.44.1, 44.2, 44.3 ст.44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. 

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ податкового законодавства, посилаючись на не підтвердження первинною документацією фактичного здійснення господарських операцій з 7 контрагентами.

Позивач, в свою чергу, заперечував проти таких доводів та зазначав, що 27.10.2021 звернувся до ВП ГУНП з приводу зникнення документів перевіряємого періоду діяльності, про що повідомлено контролюючий орган, проте в подальшому усі документи були поновленні в повному обсязі та надані до суду першої інстанції. Товариство вказує, що надана первинна документація підтверджує реальний характер господарських операцій з контрагентами та спростовує висновки щодо заниження сум податку на прибуток та ПДВ.

Суд зазначає, що встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для її оформлення, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді права платника податків на податковий кредит та на зменшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків та має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, якими оформлено таку операцію, не відповідають дійсності, а задекларована платником податків податкова вигода у вигляді податкового кредиту чи витрат є неправомірною.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 15.12.2022 у справі №540/1280/19, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19, від 19.02.2026 у справі №580/12767/24, від 29.04.2026 у справі №400/9484/24.

Колегія суддів врахувала, що ТОВ повідомило контролюючий орган про втрату (крадіжку) документів, у зв`язку з чим ГУ ДПС складено акт про неможливість проведення перевірки та прийнято наказ, яким перенесено термін проведення перевірки на 90 календарних днів, в межах п.44.5 ст.44 ПКУ.

Надалі, після сплину наданого позивачу терміну для відновлення первинних документів ГУ ДПС вручено платнику запити про надання первинних документів, що підтверджують взаємовідносини позивача з 7 постачальниками.

Проте, ТОВ відмовило у наданні письмових пояснень та завірених копій документів, а відповідачем складено акти про ненадання документів.

Відповідно до положень п.44.5 ст.44 ПКУ у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у 5 денний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС виконало свій обов`язок, надало платнику податків строк на відновлення документів.

Згідно  з п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Слід зазначити, що надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником документів на підтвердження задекларованих показників прирівнюється нормами п.44.6 ст.44 ПКУ до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Водночас, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абз.абз.2 і 4 п.44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Вказані висновки щодо тлумачення наведених норм зроблені Верховним Судом у постановах від 14.12.2022 у справі №640/637/19, від 07.02.2023 у справі №640/9880/19, від 28.11.2022 у справі №815/1566/18, від 29.05.2020 у справі №826/27811/15, від 06.08.2019 у справі №160/8441/18.

Позивачем не було надано контролюючому органу жодних документів для підтвердження правомірності податкового обліку ані під час перевірки, ані в період після її закінчення та до прийняття відповідних ППР.

Разом з тим, суд врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.08.2019 у справі №160/8441/18 щодо того, що платник податків не може посилатися в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності, на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки (крім випадків виїмки/вилучення документів правоохоронними/іншими компетентними органами).

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 19.08.2024 у справі №640/322/20, від 08.12.2022 у справі №804/4958/16, від 10.02.2022 у справі №420/6441/19.

Тобто, ненадання документів у встановлені законом строки (під час перевірки або протягом десяти робочих днів після отримання акта), за відсутності фактів їх вилучення, позбавляє платника податків права посилатися на них у суді. За таких обставин на суд не покладається обов`язок щодо дослідження та надання правової оцінки цих документів, оскільки вони не можуть бути визнані належними доказами правомірності формування показників податкового обліку.

Також перевіркою господарської діяльності ТОВ за період з 01.01.2018 по 31.06.2021 встановлено, що податок на доходи фізичних осіб перераховувався до бюджету несвоєчасно, а саме пізніше місячного податкового періоду, у зв`язку з чим не перераховано до бюджету податок у сумі 1,2 млн. грн.

За таких обставин  апеляційна скарга платника залишена без задоволення.