Суд підтвердив правомірність визначення фізичній особі зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки у сумі 487 тис гривень

Головне управління ДПС в Одеській області, опубліковано 09 липня 2026 о 12:19 Розділ: Новини

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що П`ятий апеляційний адміністративний суд у справі № 420/17041/25 постановою від 30.06.2026 апеляційну скаргу фізичної особи (далі також –платник, позивач, ОСОБА_1) залишив без задоволення; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.11.2025, яким відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області (далі – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) у сумі 487 тис грн та стягнуто до бюджету заборгованість у цій сумі – залишив без змін.

Між селищною радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) у 2023 році укладені договори оренди землі, за яким Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договорами оренди передбачено, що Орендар має право передавати орендовану земельну ділянку або її частину іншій особі у суборенду за умови забезпечення використання її за цільовим призначенням та умовам договору.

При цьому, між ОСОБА_1 (Орендар) та ТОВ (Суборендар) укладені договори суборенди земельних ділянок, за якими Орендар зобов`язаний за плату передати Суборендареві земельні ділянки.

Відповідно до Договорів суборенди орендна плата вноситься Суборендарем в рахунок погашення зобов`язань Орендаря перед Орендодавцем за Договорами оренди землі, в розмірі та в порядку, передбаченими саме договорами оренди із селищною радою, на її рахунок. Орендна плата Орендодавцю, за згодою Орендаря, виплачується Суборендарем згідно до умов та в межах Договорів оренди земельних ділянок, укладених між селищною радою та ОСОБА_1 .

Право суборенди земельних ділянок зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ, в реєстрі речових прав зазначено, що орендна плата вноситься суборендарем в рахунок погашення зобов`язань Орендаря перед Орендодавцем за договором.

ОСОБА_1 зазначає в зустрічному позові, що орендна плата за земельні ділянки сплачена вчасно та у повному обсязі суборендарем, що підтверджується платіжними інструкціями, а тому її зобов`язання по оплаті орендної плати вчасно та у повному обсязі виконані ТОВ, тобто, визначена податковим органом заборгованість відсутня.

Зазначені обставини, на думку ОСОБА_1 , свідчать про обґрунтованість її позовних вимог, наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для стягнення з неї орендної плати, яка вже сплачена суборендарем.

Відповідно до положень п. п. 14.1.73, 14.1.136, 14.1.147, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) землекористувачі це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди. Плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата це обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з положеннями ст. 269 ПКУ платниками плати за землю є платники земельного податку (власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування), а також платники орендної плати (землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди).

Згідно з п. п. 270.1.2 п. 270.1 ст. 270, п. 288.1, 288.4 ст. 288 ПКУ об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст. 5, 21 Закону України «Про оренду землі» орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що землекористувачами є особи, які користуються земельними ділянками на праві постійного користування, або на умовах оренди; орендна плата це обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою на умовах оренди; платники орендної плати є землекористувачі (орендарі) земельних ділянок на умовах оренди: підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди.

Таким чином, нормами ПКУ чітко визначено, що саме на орендаря земельної ділянки покладається обов`язок сплачувати орендну плату за земельну ділянку, яка передана йому в оренду навіть в разі передачі її в суборенду, а сплата орендної плати суборендарем нормами податкового законодавства не передбачена.

Щодо доводів про подвійне оподаткування та відсутність у орендаря коштів на сплату орендної плати слід зазначити, що ст. 8 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендаря земельної ділянки передавати її в суборенду на умовах, які обмежуються умовами договору оренди, при цьому порядок сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності передбачений нормами ПКУ та їх порушення є підставою для нарахування податкових зобов`язань.

Оскільки плата за землю справляється у формі земельного податку та орендної плати (іншої форми не передбачено), а платником орендної плати є землекористувач (орендар) земельної ділянки, то юридична або фізична особа, що орендує земельну ділянку державної або комунальної власності, та уклала договір суборенди на цю земельну ділянку, сплачує орендну плату за зазначену земельну ділянку на загальних підставах.

Крім того, договори Оренди між ОСОБА_1 та селищною радою Одеського району Одеської області були укладені 21.02.2023, а Договір Суборенди між ОСОБА_1 та ТОВ 18.02.2023, тобто на три дня раніше, тоді коли ОСОБА_1 взагалі не була орендарем і не могла укладати зазначений договір Суборенди.

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення у справі, за якими 18.03.2026 на адресу ГУ ДПС надійшов лист від Одеської обласної прокуратури про те, що за інформацією селищної ради вбачається, що у ОСОБА_1 виникла заборгованість з орендної плати в сумі 487 тис гривень.

Відповідно до статті 288 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Оскільки стороною договорів оренди спірних земельних ділянок залишалася ОСОБА_1 , передача земельних ділянок у суборенду сама по собі не створює між суборендарем та власником земельної ділянки правовідносин оренди та не змінює особу орендаря.

Таким чином, залучення земельних ділянок до господарської діяльності третіх осіб на підставі договорів суборенди не змінює статусу відповідача як орендаря земельних ділянок комунальної власності та не звільняє її від виконання обов`язків, передбачених законодавством та договорами оренди землі.

Передача земельних ділянок у суборенду не припиняє прав та обов`язків орендаря за договорами оренди землі та не змінює його статусу як платника орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

При цьому сам по собі факт посилання на здійснення платежів суборендарем не свідчить про відсутність податкового боргу та не є безумовною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень (за вимогою зустрічного позову) без належного підтвердження факту зарахування відповідних коштів до бюджету в рахунок виконання податкового обов`язку відповідача.