Суд підтвердив правомірність нарахування пені за порушення строків розрахунків в сфері ЗЕД у розмірі 680,8 тис гривень

Головне управління ДПС в Одеській області, опубліковано 17 червня 2026 о 10:30 Розділ: Новини

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що постановою від 11.05.2026 у справі № 420/15177/25 П'ятий апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу суб'єкта господарювання, підтвердивши законність рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 та правомірність позиції контролюючого органу.

Головним управлінням  в Одеській області проведена документальна планова перевірка суб’єкта господарювання, за результатами якої контролюючим органом встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473-VIII) в частині недотримання законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом в іноземній валюті.

Станом на дату завершення перевірки (30.09.2024) валютна виручка від нерезидента за відповідним контрактом на рахунок платника не надійшла. За виявленим порушенням прийнято податкове повідомлення-рішення, яким нараховано пеню у розмірі 680,8  тис грн за період з 15.02.2020 по 30.09.2024.

Суб'єкт господарювання оскаржив зазначене рішення в судовому порядку, однак суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, визнавши позицію контролюючого органу обґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції підтримав ці висновки.

Розглядаючи справу по суті, колегія суддів підкреслила, що правовідносини у сфері валютного регулювання є специфічними та врегульовані спеціальним Законом № 2473-VIII. Норми Податкового кодексу України (зі змінами, далі - ПКУ) щодо пені у податкових правовідносинах не можуть бути поширені на пеню, передбачену частиною п'ятою статті 13 Закону № 2473-VIII, оскільки ці закони регулюють різні сфери державної політики.

Суб’єкт господарювання наполягав, що відповідно до абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПКУ протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте колегія суддів наполягає, що така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.

Крім того, зміни до положень Закону України «Про валюту і валютні операції» здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону №2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).

Суд, в свою чергу, керуючись правовою позицією Верховного Суду (постанова Судової палати КАС ВС від 23.07.2024 у справі № 240/25642/22, підтверджена постановою від 27.02.2025 у справі № 520/2941/24), встановив, що положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідних положень» ПКУ про незарахування пені в період дії карантину COVID-19 не поширюються на пеню за порушення строків валютних розрахунків. Зміни до Закону № 2473-VIII в частині зупинення застосування такої пені в умовах пандемії не вносились, а відповідно до статті 3 Закону № 2473-VIII зміна його положень здійснюється виключно шляхом прямого внесення змін до нього.

Вирішуючи питання який день порушення граничних строків розрахунків є першим - день здійснення експортних відвантажень та оформлення митних процедури, які завершено позивачем 22.09.2018 року, чи перший день після дати закінчення граничного строку розрахунку контрагента за операцією з експорту із Позивачем, тобто 22.09.2019 року, який взято для розрахунку відповідачем, судом першої інстанції вірно враховано постанову ВС КАС, викладену у Постанові від 20.12.2024 року по справі №160/6138/24.

Аналізуючи приписи Закону №2473-VIII, положення пп. 4 п. 3, п. 7 розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №7, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив наступне: «Підпунктом 4 пункту 3 Інструкції встановлено, що днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків. Податковий орган, визначаючи курс валюти для обрахунку пені, використовує перший день після закінчення встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків, тим самим ототожнюючи поняття «день виникнення порушення» і «день виникнення заборгованості».

Суд зауважив, що для визначення суми пені за порушення строків розрахунків з експорту слід застосовувати курс іноземної валюти станом на дату митного оформлення продукції, що експортується (день виникнення заборгованості нерезидента), а не на перший день після закінчення граничного строку розрахунків (день виникнення порушення). Ці два поняття не є тотожними відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону № 2473-VIII.

Однак, на думку суду першої інстанції, з якою погоджується суд апеляційної інстанції, вказане не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки податковим органом застосований курс долара 24,617559 грн за 1 долар станом на 22.09.2019 року, який є меншим від курсу долара на 22.09.2018 року - дату оформлення митних декларацій, що становив 2806,1850 грн за 100 доларів США відповідно до офіційного курсу НБУ щодо іноземних валют оприлюдненому за посиланням https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates.

Таким чином, застосований контролюючим органом курс виявився меншим від курсу на дату митного оформлення, тобто пеню фактично нараховано у меншому розмірі, ніж передбачено законом.

Зазначене є помилкою у проведенні розрахунків пені, яке не порушує права та інтереси позивача і за узгодженням сторін може бути перерахована у сторону збільшення з урахуванням висновків суду, викладених вище.

За таких обставин скасування оскарженого рішення призвело б до погіршення становища самого платника, а не до захисту його прав, що виключає задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду підтверджує послідовну правову позицію судів щодо повноважень контролюючих органів у сфері валютного нагляду та їх права нараховувати пеню за порушення граничних строків розрахунків в іноземній валюті. Воно також унеможливлює ухилення від відповідальності шляхом посилання на «карантинні» норми ПКУ, які не є застосовними до валютних правовідносин.

Таким чином, суб'єкти господарювання, які допускають порушення строків надходження валютної виручки за експортними операціями, не можуть розраховувати на звільнення від пені з підстав, не передбачених безпосередньо Законом №2473-VIII.