Cуд підтвердив правомірність визначення податкових зобов’язань у сумі 339 тис грн при отриманні доходу за створення контенту на онлайн-платформі

Головне управління ДПС в Одеській області, опубліковано 15 червня 2026 о 11:00 Розділ: Новини

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що cуд апеляційної інстанції залишив в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/20177/25, яким підтверджено правомірність прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень щодо нарахування фізичній особі (далі  також – платник, позивач) податку на доходи фізичних осіб, військового збору та штрафних санкцій.

Підчас проведення документальної позапланової перевірки позивача контролюючим органом використано інформацію викладену в листі ДПС України від 02.10.2024, яка надана компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, відповідно до якої позивач отримала дохід від британського суб’єкта господарювання  за створення контенту на онлайн- платформі протягом 2022 року у сумі 36 988 доларів США.

Проведеною перевіркою встановлено, що платником: не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2022 рік та не задекларовано суму отриманого доходу; не нараховано та не сплачено до бюджету податок на доходи з фізичних осіб, військовий збір. За результатами перевірки складений акт та прийняті податкові повідомлення-рішення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги позивача з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що обов’язком доказування слід вважати закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб’єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з’ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування, тобто спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало і переконливо сторони виконали вимоги щодо розподілу тягаря доказування і наскільки змогли переконати суд у правильності своєї позиції, що робить оцінку доказів алгоритмізованою та обґрунтованою.

Апеляційний суд не заперечує, що в адміністративних справах тягар доказування правомірності прийнятого рішення в разі його оскарження в суді покладається саме на суб’єкта владних повноважень, однак, це не звільняє позивачку від права та обов’язку спростувати надані відповідачем/суб’єктом владних повноважень (у цьому випадку ГУ ДПС) докази.

Водночас, пасивну процесуальну поведінку скаржниці, яка проявляється в ухиленні від спростування доводів та доказів відповідача/суб’єкта владних повноважень, у цьому випадку слід тлумачити саме на користь відповідача/суб’єкта владних повноважень.

Позиція та вимоги позивачки, викладені як у позовній заяві так і апеляційній скарзі, свідчать про одночасне твердження щодо відсутності отриманого доходу взагалі; наявність підстав для його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.

Колегія суддів зазначила, що взаємовиключні позиції або вимоги в адміністративному процесі не можуть існувати одночасно, оскільки виключають або суперечать одне одному. Фактично процесуальна поведінка позивачки/скаржниці полягає в уникненні ствердної відповіді на всі питання, які мають істотне значення для з’ясування обставин справи.

В той же час, твердження платника, що отримання доходу не підтверджується належними доказами, спростовується матеріалами справи, а саме письмовою відповіддю податкового органу Великої Британії щодо виплат доходів від нерезидента яка підтверджує факт участі позивачки в онлайн- платформі, як отримувача виплат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що є доведеним факт отримання апелянтом доходу джерелом походження за межами України, але при цьому вказаний дохід позивачем не декларувався, обов`язкові податки і платежі не сплачено, тому підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.