Суд підтвердив правомірність визначення контролюючим органом платнику податків зобов’язань зі сплати податків у сумі 1,8 млн гривень
Головне управління ДПС в Одеській області , опубліковано 21 травня 2026 о 10:24 Розділ: Новини
Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026 у справі 420/19498/25 апеляційну скаргу фізичної особи - платника податків (далі також – платник, позивач, ФОПП) залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2025, яким відмовлено у задоволенні позову про скасування повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий/податковий орган) - без змін.
ГУ ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОПП за результатами якої складений акт перевірки та винесено оскаржені повідомлення-рішення про визначення податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосування штрафних санкцій.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про залишення без задоволення позову, колегія суддів зазначила наступне.
Обґрунтовуючи протиправний характер оскаржуваних повідомлень-рішень позивач зазначає про відсутність правових підстав для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом.
Між тим, як вбачається з аналізу ст.ст. 75, 78, 79 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), податковий орган має право на призначення документальної перевірки за наслідком отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків податкового законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, згідно п. 71.1 ст. 71 ПКУ, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно п. 73.6 ст. 73 ПКУ, інформація, що надійшла до контролюючих органів від компетентного органу іноземної держави відповідно до міжнародних договорів, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів, є інформацією з обмеженим доступом.
Згідно п. 74.3 ст. 74 ПКУ, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.
В даному випадку, зазначеною податковою інформацією, отриманою ГУ ДПС відносно позивача, є лист ДПС України з інформацією від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про факт отримання доходу позивачем від іноземного суб`єкта господарювання.
В свою чергу, щодо фактів надсилання позивачу запитів про надання своїх пояснень та документів, а також інформування позивача про проведення податковим органом його перевірки, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 42.2 ст. 42 ПКУ, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
В даному випадку, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
При цьому, документальна позапланова невиїзна перевірка розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Між тим, як встановлено судом першої інстанції, позивачу за 30 календарних днів, за адресою його реєстрації, направлено наказ про призначення перевірки, який був повернутий податковому органу за закінченням терміну зберігання.
Аналогічним чином, до призначення перевірки позивачу також направлявся запит про надання пояснень та документів.
В свою чергу, колегія суддів враховує, що у постанові від 23.05. 2022 у справі № 810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Враховуючи викладене, колегія суддів виснувала, що податковим органом належним чином призначено та проведено перевірку позивача.
Щодо виявлених ГУ ДПС порушень податкового законодавства з боку позивача, колегія суддів зазначає наступне.
В даному випадку, фактичною підставою для призначення документальної перевірки позивача став лист ДПС України, який містив результати опрацювання інформації від компетентного органу іноземної держави.
Так, у порядку міжнародної взаємодії, ДПС України отримано інформацію стосовно розміру одержаних доходів резидентами України (фізичними особами) від суб`єкта господарювання – нерезидента за створення контенту на платформі в мережі Інтернет; зокрема, позивачка, отримала у 2022 році 200 тис дол США.
В свою чергу, в апеляційній скарзі платник вказував, що відповідна інформація, отримана відповідачем від ДПС України, не є первинним документом в розумінні норм ПКУ, а є лише листуванням між ДПС України та його територіальним управлінням, на підставі якого неможливо здійснити нарахування податкових зобов`язань позивачу.
Проте, колегія суддів вважає помилковими зазначені доводи, оскільки ПКУ прямо передбачено можливість здійснення міжнародних запитів ДПС України, з метою отримання інформації від компетентного органу іноземної держави, з подальшим накопиченням та опрацюванням отриманої інформації для її безпосереднього використання під час виконання функцій та завдань, покладених на контролюючі органи.
Також суд наголошує, що будь-яких вимог щодо оформлення податкової інформації про виплачені резидентам України доходи за кордоном, що отримується у порядку міжнародної взаємодії, ПКУ не встановлює та вважає, що отримана у порядку міжнародної взаємодії від компетентного органу іноземної держави інформація відносно позивача є податковою інформацією у розумінні ПКУ.
Крім того, колегія суддів вважає, що у випадку, коли факт отримання резидентом України доходу на території іноземної держави прямо підтверджений компетентним податковим органом за наслідком проведення іноземним органом своїх внутрішніх процедур, відсутні підстави для неврахування такої інформації при виконанні ДПС України своїх функцій.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач у межах спірних правовідносин свідомо ухилявся від виконання свого конституційного обов`язку щодо сплати податків і зборів, в порядку і розмірах, встановлених законом.
Вказані висновки суду підтверджують правомірність оскаржуваних рішень податкового органу про нарахування позивачу податкових зобов`язань, а також правомірність рішень щодо застосування до позивача штрафних санкції за недекларування отриманих доходів та недотримання позивачем податкової дисципліни у ході проведення відносно нього процедури податкового контролю.
Крім того, суд не прийняв доводів платника про те, що податковий орган мав встановити точну дату та суму кожної отриманої позивачем виплати у 2022 році, а не загальну суму виплат за 2022 рік, оскільки як зазначено вище, позивач, отримуючи відповідні виплати, уникає від виконання своїх зобов`язань щодо декларування та повідомлення контролюючому органу та суду відповідної інформації, а як наслідок, з урахуванням зібраних матеріалів у справі, колегія суддів не вбачає вказану обставину у якості підстави для визнання протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення.