Особливості врахування фізичних осіб, яких залучають до робіт за цивільно-правовими договорами до осіб, що перебувають в трудових відносинах з ФОП

Головне управління ДПС в Одеській області, опубліковано 01 травня 2026 о 10:22 Розділ: Новини

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами, далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці можуть бути платниками єдиного податку другої групи, зокрема, за умови, що не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб.

У разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, такі платники єдиного податку зобов’язані з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення, перейти на сплату інших податків і зборів (п.п. 6 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).

Відповідно до частини першої ст. 3 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (далі – КЗпП) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з абзацом першим ст. 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем – фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець – фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини першої ст. 626 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Цивільно-правовий договір (договір підряду) може укладатися між будь-якими юридичними або фізичними особами з приводу виконання певних робіт чи надання послуг.

На відміну від трудового договору, в якому переважають відносини підпорядкування працівника роботодавцю, у цивільно-правових договорах має місце рівність сторін.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина перша ст. 837 ЦКУ).

Тобто за договором підряду оплачується не процес праці, а її конкретний (кінцевий) результат.

Враховуючи зазначене, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку другої групи не враховують фізичних осіб, яких залучають до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду), до загальної кількості осіб, що перебувають з ними в трудових відносинах.