Суд підтвердив правомірність нарахування пені у сумі 148 тис гривень

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 13.01.2026 у справі № 420/469/25 апеляційну скаргу підприємства (далі також – підприємство, платник, позивач) залишив без задоволення; рішення суду першої інстанції від 25.08.2025 про відмову у задоволенні позову щодо скасування повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) про сплату пені у сумі 148 тис грн за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД – залишив без змін.

Контролюючим органом проведена позапланова перевірка платника з питань дотримання вимог валютного законодавства, за наслідками якої складено акт та винесено повідомлення-рішення. Актом зафіксовано, що імпортний товар (верстат) надійшов несвоєчасно, з порушенням встановлених строків.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ врегульовані Законом України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473-VIIІ), який також встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.

Стаття 13 Закону № 2473-VIII визначає особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Так, частиною першою статті 13 Закону № 2473-VIII передбачено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Судом проаналізовано положення ст.ст. 1, 3, 5, 13 Закону № 2473-VIII, положення ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», за якою торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.

Тобто, законодавцем передбачено випадок не застосування фінансової відповідальності у вигляді нарахування пені (зупинення строку нарахування пені) лише у разі виникнення форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання контрагентом договору.

Такі ж висновки викладено у постановах Верховного Суду (ВС) від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 05 жовтня 2023 року у справі № 520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі № 818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16, від 24 грудня 2025 року у справі № 240/27873/23.

У постанові ВС від 17.09.2025 у справі №160/6138/24 колегія суддів дійшла таких висновків: «Колегія суддів зазначає, що строки поставки товару, визначені сторонами у договорі та додаткових угодах до нього, підлягають урахуванню при визначенні моменту належного виконання зобов`язань контрагентом. Водночас відповідно до вимог чинного законодавства такі строки не можуть виходити за межі граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, встановлених Національним банком України.

Отже, умови договору щодо строків поставки мають юридичну силу лише в тій частині, яка узгоджується із зазначеними імперативними приписами. Домовленості сторін не можуть змінювати чи продовжувати строки, встановлені Національним банком України, оскільки останні є обов`язковими до застосування незалежно від волевиявлення учасників правовідносин.

Таким чином, у будь-якому випадку граничний строк розрахунків у спірних правовідносинах не міг перевищувати 180 днів з дня здійснення авансового платежу.

Враховуючи наведене апеляційний суд зазначає, що укладання Додаткової угоди до Контракту не може змінювати чи продовжувати строки, встановлені НБУ, оскільки останні є обов`язковими до застосування незалежно від волевиявлення учасників правовідносин, отже не можуть перевищувати 180 днів.

Отже, суд вважає, що твердження позивача, що пеня застосована відповідачем з порушенням вимог ч. 6 ст. 13 № 2473-VIII є неспроможними.

Доводи підприємства про те, що під час виконання Контракту, фактично мала місце форс-мажорна обставина, що перешкоджала його виконанню і дія якої припинилася 07.04.2024 року (день поставки обладнання за Контрактом на територію України) колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Обставинами форс-мажору позивач вказує обставини зазначені в листі компанії-нерезидента від 13.12.2023 внаслідок якого укладено 15.12.2023 Додаткову угоду до Контракту.

На думку колегії суддів, варто зауважити, що усталеною є практика ВС, що сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (постанови ВС від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22).

ВС також неодноразово зазначав (постанови від 05.12.2023 у справі №917/1593/22, від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постановах від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 19.08.2022 у справі №818/2429/18, ВС зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку.

Отже, необхідним є дослідження саме сукупності доводів і доказів, якими заінтересована особа обґрунтовує вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на можливість виконання нею, зокрема, вимог валютного законодавства.

Разом з тим, як правильно зауважив суд першої інстанції, підприємством не надано документального підтвердження невиконання умов контракту від через дію форс-мажорних обставин, оскільки позивач посилається лише на лист директора компанії-нерезидента від 13.12.2023, відповідно до якого повідомлено, що під час останнього тестування верстата виявлена технічна несправність.

Також, апеляційний суд зауважує, що згідно з умовами контракту належним доказом дії обставин непереборної сили визначено документ, виданий Торгово-промисловою палатою, що засвідчує існування цих обставин.

Проте, підприємство до перевірки не надало документ Торгово-промислової палати про підтвердження форс-мажорних обставин за контрактом.

За таких обставин апеляційна скарга платника залишена без задоволення.