Суд підтримав висновки контролюючого органу та відмовив у задоволенні позову платника про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 27,1 млн грн та вимоги про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 1 млн грн повністю

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 по справі №420/23089/25 підтримано висновки контролюючого органу та відмовлено у задоволенні позову платника податків (далі- ФОП, позивач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 27,1 млн грн та вимоги про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 1 млн грн повністю.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом за результатом проведення документальної планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, в ході якої встановлено, що ФОП, перебуваючи на спрощеній  системи оподаткування, не дотримався умов перебування на такій системі, що призвело до заниження ним сум єдиного податку, податку на доходи, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, податку на додану вартість, єдиного внеску та військового збору. Вказані порушення допущені платником податків при здійсненні ним фінансово-господарської діяльності шляхом участі у тендерних процедурах через систему «Прозорро».

Аналізом інформації, опублікованої на платформі Електронної системи публічних закупівель (prozorro.gov.ua) та «Spending», встановлено що ФОП протягом перевіряємого періоду укладав договори на постачання запчастин на транспортні засоби, а отриманий ним від здійснення підприємницької діяльності дохід перевищив ліміт для платників, перебуваючих на спрощеній  системи оподаткування. При цьому платником податків  у  податковій звітності, наданої до органу ДПС, за перевіряємий період відображено дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності лише  у розмірі 1,4 млн гривень.

Відповідно пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, у таких випадках та в строки, у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 ПКУ (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

Позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували здійснення діяльності у межах заявлених видів діяльності, обраної ставки єдиного податку з 2018р. по 2023 р. (рух коштів, акти виконаних робіт, накладні та інше), та розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги), здійсненні в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), а саме: руху коштів по розрахунковим рахункам,  а отже не підтверджено здійснення розрахунків, встановлених для платників єдиного податку п. 291.6 ст.291 ПКУ та не підтверджено здійснення господарської діяльності  у межах заявлених видів діяльності, обраної ставки єдиного податку.

Відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПКУ у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених кодексом, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акту перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

В порушення ст.ст.181, 183 ПКУ перевищивши поріг, який вимагає обов’язкової реєстрації платником ПДВ, позивачем не вжито відповідних заходів в цьому напрямку, що в свою чергу призвело до донарахування йому ПДВ у розмірі  11,2 млн грн за період з 2018 по 2023 роки.

Судом не взято до уваги посилання позивача на те, що у нього наявні первинні документи на підтвердження заявлених у податкових деклараціях сум отриманого доходу у розрізі календарних років, оскільки такі документи не надавались під час проведення перевірки.

Щодо обчислення єдиного внеску та військового збору, суд зазначив у рішенні, що це є похідним від встановленого порушення контролюючим органом в акті перевірки та збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, а тому підстави для задоволення адміністративного позову у даній частині також відсутні.

Крім цього, неналежне ведення обліку первинної документації та її ненадання на вимогу податкового органу стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, що знайшло своє підтвердження згідно з матеріалами справи.

Оскільки судом під час розгляду справи встановлено наявність підстав для того аби позивач звітував про отримання доходів за загальними правилами оподаткування з підстав перевищення лімітів доходу, визначених для фізичних осіб-підприємців відповідних груп, суд вважає доведеною наявність порушень з боку позивача в частині неподання декларацій про майновий стан та доходи за перевіряємий період.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих Головним управлінням ДПС в Одеській області податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.