Верховний Суд підтвердив дотримання податковим органом процедури винесення повідомлень-рішень про сплату податку на нерухоме майно

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що Верховний Суд постановою  від 06.11.2025 у справі № 420/20746/24  касаційну скаргу фізичної особи – платника податків (далі - ОСОБА_1, платник, позивач) залишив без задоволення, а рішення судів першої та другої інстанцій, яким позов про скасування повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) з податку на нерухоме майно у загальній сумі 37 тис. грн. залишив - без змін.

Згідно відомостей інформаційно-комунікаційної системи ДПС у позивача за період 2019 - 2022 роки, на праві власності перебувало 8 об`єктів нерухомого майна.

Податковим органом 06.09.2022 сформовано та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019-2021 роки, які були повернуті на адресу ГУ ДПС з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою форми Ф.20 від 08.12.2022.

Крім того, 05.04.2023 ГУ ДПС було сформовано податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік.

Податковий кодексу України (зі змінами, далі – ПКУ) регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів.

Відповідно до статті 266 ПКУ, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПКУ обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у визначеному цією статтею  порядку.

Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПКУ податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно підпункту 260.10.1 пункту 260.10 статті 260 ПКУ, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, усталеним є підхід Верховного Суду (далі також ВС)  згідно з яким винесення податкових повідомлень-рішень після 01 липня року базового податкового періоду є лише підставою для сплати податкового зобов`язання в більш пізній термін відповідно підпункту 266.10.1, пункту 266.10 статті 266 ПКУ (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), однак, не впливає на правомірність самого повідомлення-рішення та не може бути підставою для його скасування (зокрема постанова від 23.01.2025 у справі № 160/568/24).

Пунктом 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПКУ передбачено, що податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПКУ.

За приписами пункту 102.1 статті 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39 прим.2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС у від 11 вересня 2025 року у справі №160/23946/23.

Відповідно податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виключно для фізичних осіб за кожний окремий об`єкт житлової або нежитлової нерухомості обчислюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі такого об`єкту та відповідної ставки податку, та оформлюється у вигляді податкового повідомлення-рішення. Вказане податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку надсилаються платнику податку контролюючим органом до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Щодо посилань ОСОБА_1 на те, що примірники повідомлень про вручення поштових відправлень не містять даних щодо того, які саме документи направлялись позивачу, оскільки така інформація повинна бути вміщена в описі вкладення ВС вказує, що аналіз податкового законодавства (п. 63.3 ст. 63, п.58.3 ст. 58, пп. 42.2-42.3, 42.5  ст. 42, ст. 66 ПКУ) свідчить, що податкові повідомлення-рішення повинні бути надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкових повідомлень-рішень (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить.

Також із системного аналізу Правил надання послуг поштового зв`язку затверджених Постановою КМУ від 5 березня 2009 року №270 слідує, що Правилами № 270 визначено окремі категорії поштових відправлень: рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю, але з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю, тоді як до інших видів листів опис вкладення не передбачений.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 31.01.2024 у справі №140/12235/21 та від 15.08.2024 у справі №380/18997/21.

ВС вважає за необхідне зазначити, що ПКУ, як і Порядок направлення контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків чітко визначив категорію поштового відправлення (рекомендований лист), якою контролюючий орган має підтвердити надіслання платнику податків податкових повідомлень-рішень.

Крім того, добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник податку не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

ВС вважає за необхідне зазначити про помилковість посилання позивача у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що податкові обов`язки щодо сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки, виникають у особи не з моменту державної реєстрації власності на нерухоме майно, а з моменту отримання (направлення) належним чином сформованого податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПКУ, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПКУ визначено, що у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Тобто саме з моменту набуття права власності, у платника податків виникає обов`язок щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За таких обставин суд зробив висновок про дотримання контролюючим органом норм чинного законодавства.