Судом задоволений позов контролюючого органу про стягнення з Товариства заборгованості та підтверджено правомірність податкового повідомлення-рішення на суму 1,6 млн гривень

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою  від 16.09.2025 у справі  № 420/38773/24 апеляційну скаргу Товариства (далі також – ТОВ, платник, позивач) залишив без задоволення; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2025, яким задоволено позов Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) до ТОВ про стягнення податкового боргу та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення – залишив без змін.

ГУ ДПС проведена камеральна перевірка  декларації з ПДВ за грудень 2023 та уточнюючого розрахунку до неї, за наслідками якої винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення про сплату ПДВ у сумі 1,6 млн гривкеь.

Також згідно з  розрахунком заборгованості до бюджету податкова заборгованість ТОВ перед бюджетом становить 1,7 млн. грн. (у т.ч. податок на доходи фізичних осіб та  ПДВ).

У зв`язку з несплатою ТОВ в добровільному порядку податкового боргу ГУ ДПС звернулося з позовом до суду про стягнення заборгованості. В свою чергу, ТОВ заперечило заявлений до стягнення податковий борг, зокрема, нараховану йому суму ПДВ за податковим повідомленням-рішенням та звернулося до суду із зустрічним позовом про його скасування.

Під час розгляду цієї справи колегія суддів апеляційної інстанції виходила з наступного.

При зверненні до суду із зустрічним позовом ТОВ не заперечує по суті виявлених перевіркою та зафіксованих актом камеральної перевірки  порушень п.54.1 ст.54, п.185.1 ст.185, п.200.1 та п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ від 28.01.2016 №21.

Платник  стверджує, що з 22.04.2024 керівником ТОВ був ОСОБА_2, в той час уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2023 року від 20.05.2024 підписаний ОСОБА_1, тобто не уповноваженою особою Товариства. За таких обставин дана податкова звітність складена з порушенням норм статті 48 ПКУ, а тому, в силу положень п.48.7 ст.48 ПК України, не вважається податковою декларацією і по ній не могла бути проведена камеральна перевірка.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи ТОВ, т.я. з аналізу ст. 48-49 ПКУ та п. 2-3, 6-7, 9 Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017р. №557 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року №261) у їх сукупності слідує, що у випадку подання податкової звітності засобами електронного зв`язку в електронній формі така звітність має бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу, шляхом накладення на електронний документ кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

При цьому, єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, такого платника податків відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». За результатами електронної ідентифікації, обробки, перевірки обов`язкових реквізитів електронного документа контролюючий орган надсилає платнику податків квитанцію №2, якою засвідчує факт і час приймання (неприймання) чи реєстрації такого електронного документа.

Як вбачається зі змісту уточнюючого розрахунку та квитанції №2 про його прийняття, зазначений розрахунок підписано електронним підписом ОСОБА_1.

Станом на момент подання уточнюючого розрахунку від 20.05.2024 керівником ТОВ був ОСОБА_2.

Поряд з цим, вказана обставина не дає підстави для висновку про те, що уточнюючий розрахунок за грудень 2023 року від 20.05.2024 підписано не уповноваженою особою, оскільки як слідує з процитованих норм ПКУ та Порядку №557 право на підписання податкової звітності має не лише керівник платника податків, а й уповноважена особа, яка має чинний кваліфікований електронний підпис.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції ТОВ не надало жодного належного доказу в підтвердження того, що станом на 20.05.2024 електронний підпис ОСОБА_1, який є засновником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства, був не чинним, як і не наведено обставин, за яких уточнюючий розрахунок від імені товариства підписала вказана особа.

Варто зазначити, що шляхом надіслання ТОВ квитанції №2 про прийняття уточнюючого розрахунку ГУ ДПС підтвердило здійснення перевірки дійсності кваліфікованого електронного підпису, як це передбачено ст.49 ПКУ та п.7 Розділу ІІ Порядку №557.

За наведених обставин колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що на підставі вимог пункту 48.7 статті 48 ПКУ уточнюючий розрахунок не являється податковою звітністю та не підлягав врахуванню при проведенні камеральної перевірки ТОВ.

Більше того, колегія суддів враховує, що ТОВ не зверталося до ГУ ДПС щодо виправлення даних в декларації, прийнятої з урахуванням уточнюючого розрахунку, який підписано не уповноваженою особою товариства.

Щодо твердження платника про порушення строку проведення камеральної перевірки, суд зазначає, що  відповідно до п.76.3 ст.76 ПКУ камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений статтею 200 цього Кодексу.

ТОВ подало уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість 20.05.2024, перевірку податкової декларації разом з вказаним уточнюючим розрахунку проведено ГУ ДПС 19.06.2024, тобто в межах 30 денного строку, передбаченого п.76.3 ст.76 ПКУ.

Щодо твердження платника, що нарахована йому до сплати сума грошового зобов`язання не є узгодженою, оскільки ГУ ДПС належним чином не здійснено заходів, спрямованих на вручення ТОВ акту камеральної перевірки та спірного повідомлення-рішення, суд вказав, що ППР від 25.07.2024 надіслано 29.07.2024 за адресою ТОВ, однак поштове відправлення повернулося без вручення його адресату із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

За наведених обставин, у відповідності до п.42.5 ст.42 ПКУ згідно з яким у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення – податкове повідомлення-рішення вважається врученим ТОВ 17.08.2024.

Суд звернув увагу, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання кореспонденції, а у разі невиконання цього обов`язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків.

За таких обставин судом встановлена відсутність підстав для задоволення скарги Товариства.