Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу контролюючого органу та направив на новий розгляд до суду першої інстанції справу про скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 9,8 млн гривень

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що Верховний Суд (далі – ВС) у справі №420/25683/23 постановою від 24.06.2025 касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий/податковий орган) задовольнив; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 в частині задоволення позову товариства (далі також – ТОВ, платник, позивач) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень на суму 9,8 млн. грн. скасував; у цій частині справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з ПДВ, за результатами якої складено акт та винесено оскаржені повідомлення-рішення про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 9,5 млн грн; про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларованої на рахунок платника у банку у розмірі 290 тис. грн та застосування 72,7 тис грн штрафної санкції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що твердження контролюючого органу щодо відсутності змісту господарської операції, маршруту (не зазначено конкретної адреси початкового та кінцевого місця маршруту, а зазначення лише назви населеного пункту без визначення вулиці та номерів будинків), що унеможливлює ідентифікувати повний зміст господарської операції, відсутність у товарно-транспортних накладних марки, моделі, типу автомобіля та причепу/напівпричепу, не зазначення конкретної адреси, (вулиці та номеру будинку), не відображення ціни вантажу без ПДВ та загальну суму з ПДВ за одиницю вантажу, часу прибуття, вибуття, простою, відсутність підписів водіїв щодо отримання вантажу, обов`язкових реквізитів супроводжувальних документів на вантаж, - є хибними. Надані первинні документи відповідали вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та мали обов`язкові реквізити для бухгалтерського обліку. Крім того, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст обсягу господарської операції тощо.

ГУ ДПС наголошувало, що надані позивачем документи складені з порушенням вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, не відповідають Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, внаслідок чого не можуть бути визнані як первинні документи, що фіксують та підтверджують господарські операції щодо придбання транспортно-експедиційних послуг перевезення і не можуть бути відображені у податковій звітності відповідно п.44.1 ст. 44 ПКУ. Вказане призвело до неправомірного формування платником податків податкового кредиту по відносинам з ТОВ1 та ТОВ2.

Крім того, відповідач посилався на правові висновки ВС щодо застосування норм ПКУ при наданні оцінки реальності господарських операцій, викладені у постановах від 12.05.2018 у справі №815/3310/17, від 04.07.2022 у справі №816/4509/15, від 12.05.2018 №815/3310/17, від 10.04.2020 у справі №816/4409/15, від 18.03.2020 у справі №826/8114/15, від 29.07.2024 у справі №560/2607/20, від 29.07.2024 у справі №560/2607/20,  від 05.05.2023 у справі №1340/5998/18, від 08.11.2023 у справі № 280/4704/21, від 27.11.2023 у справі №380/18276/21, від 12.03.2019 у справі № 725/254/16-а.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення, ВС дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ, як і права на бюджетне відшкодування цього податку, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку. При цьому, для формування податкового кредиту мають значення первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються й складаються на підтвердження реально вчиненої операції.

У справі установлено, що висновки про порушення позивачем приписів податкового законодавства, внаслідок чого визначене грошове зобов`язання, зроблено з огляду на те, що надані до перевірки документи щодо відображення взаємовідносин ТОВ з ТОВ1 та ТОВ2 складені з порушеннями Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого вони не можуть бути визнаними як первинні документі, що фіксують та підтверджують господарські операції щодо придбання транспортно-експедиційних послуг перевезення. Внаслідок чого такі документи не можуть бути відображені у податковій звітності відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Крім того, згідно доводів відповідача, до перевірки не надано копії документів з питань взаємовідносин з контрагентами ТОВ1 - за період з 01.07.2021 по 31.03.2023 та ТОВ2 - за період з 01.01.2023 по 31.03.2023: договорів (з пролонгацією), додатків до них; первинних документів щодо придбання (одержання) товарів, робіт/послуг: товарно-транспортних накладних щодо перевезення товару, актів виконаних робіт (послуг); документів (платіжні доручення, банківські виписки, касові документи, угоди про зарахування взаємних однорідних вимог та інше), що підтверджують розрахунки за отримані товари, роботи/послуги, яким чином здійснювались розрахунки, а також наявність дебіторської або кредиторської заборгованості та актів звірок станом на початок періоду, що перевіряється, на кінець періоду, що перевіряється; регістрів бухгалтерського обліку, до яких перенесено інформацію із запитуваних первинних документів (картки рахунків по зазначеним контрагентам, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, обороти рахунків). Також, до перевірки не надано письмові пояснення платника.

Касаційний суд встановив, що матеріали справи не містять первинних документів щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ2.

ВС звернув увагу на те, що транспортні документи призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначають взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати доводи контролюючого органу.

При цьому, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену до ціни суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

ВС зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Предметом судового розгляду у цій адміністративній справі є правомірність формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідком отримання транспортно-експедиційних послуг, отже до предмета доказування відноситься обставини, які доводять факт отримання таких послуг.

Вказана група обставин має бути встановлена судом та підтверджена належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, серед яких, товарно-транспортні накладні на конкретні транспортно-експедиційні послуги.

Крім того, Верховний Суд вказав, що у справі залишилися недослідженими обставини про те, чи контрагенти позивача були спроможним виконати умови правочинів; чи могли фактично виконати обсяг послуг в обумовлені сторонами строки; чи мали контрагенти технологічний й кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Для з`ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладених в акті перевірки та підтверджених доказами.

За таких обставин справу направлено на новий  розгляд до суду першої інстанції.