Судом підтверджено правомірність визначення контролюючим органом товариству податку на доходи фізичних осіб та застосування фінансових санкцій на загальну суму 2,9 млн гривень

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 03.06.2025 у справі 420/27605/24 апеляційну скаргу Товариства (далі також – ТОВ, платник, позивач)  залишив без задоволення; рішення суду першої інстанції від 07.04.2025, яким відмовлено у задоволенні позову платника до  Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий/податковий орган) про скасування повідомлень-рішень – залишив без змін.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що перевірку ТОВ  проведено із суттєвими порушеннями процедури, зокрема, в порушення п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України (зі змінами, далі – ПКУ) , перевірку проведено головним державним інспектором відповідача одноособово; в порушення п.86.7 ст.86 ПКУ акт перевірки не вручено у встановленому порядку уповноваженій особі; перевіряючи період здійснення діяльності ТОВ, ГУ ДПС вийшло за рамки нормативно дозволених строків нарахування штрафних (фінансових) санкцій (1095 днів відповідно до п.102.1 ст.102 ПКУ).

ГУ ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ з питання повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 31.03.2024.

Перевіркою зафіксовано: ТОВ не нарахувало податок на доходи фізичних осіб з нарахованої та частково не виплаченої заробітної плати, заборгованість по виплаті заробітної плати станом на 31.03.2024 склала 193,2 тис. грн.; станом на 31.03.2024 борг по податку на доходи фізичних осіб складає 2 572,1 тис. грн.;  несвоєчасно перерахований податок на доходи з фізичних осіб за період з 01.10.2018 по 31.12.2021 в сумі 667,5 тис. грн. Встановлені перевіркою порушення мають систематичний характер, платником податків створено умови, які не можуть мати іншої мети, як невиконання або не належне виконання вимог, встановлених ПКУ, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Колегія суддів не прийняла до уваги доводи платника, що проведення перевірки інспектором контролюючого органу одноособово суперечить приписам ПКУ,  оскільки ані п. 86.1 ст. 86 ПКУ, ані жодною іншою нормою податкового законодавства не встановлено заборони на проведення перевірок платників податків одним податковим інспектором контролюючого органу, як і не визначену мінімальну/максимальну кількість інспекторів, яких може бути залучено до здійснення планових/позапланових заходів контролю.

Більше того, позивачем не наведено обґрунтування яким чином проведення планової виїзної перевірки ТОВ тільки однією особою спричинило порушення прав позивача та вплинуло на процес виявлення і фіксації порушень платником податків вимог податкового законодавства.

Згідно п.42.5 ст.42 ПКУ у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Тому суд зазначив, що  акт перевірки від 14.06.2024 вважається врученим платнику 07.07.2024, що спростовує доводи апелянта про позбавлення Головним управлінням ДПС в Одеській області права позивача подати заперечення на акт перевірки, додаткові документи і пояснення в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 ПКУ.

Що ж до посилань апелянта на порушення Головним управлінням ДПС в Одеській області граничних строків застосування штрафних санкцій, визначених статтею 102 ПКУ (1095 днів), колегія суддів виходила з наступного.

Суд виснував, що  контролюючий орган має право проводити перевірки за період, який перевищує 1095 днів, оскільки строки давності, визначені ст.102 ПКУ, збільшуються на період починаючи з 18 березня 2020 року (дата початку дії карантинних обмежень) по 01 серпня 2023 року (виключення п. 102.9 ст.102 ПКУ Законом №3219-ІХ від 30 червня 2023 року). Тобто, фактично весь цей період часу додається до перебігу 1095 днів.

Таким чином, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції, що під час документальної планової перевірки контролюючим органом правомірно охоплений період, починаючи з 01.10.2018 (в межах 1095 днів з урахуванням періоду зупинення перебігу строків давності).

Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові справа від 13.12.2023 по справі №240/34220/22.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що виразилося у прийнятті до уваги пояснень та доказів, наданих Головним управлінням ДПС в Одеській області та ДПС України після закриття підготовчого засідання, колегія суддів не прийняла до уваги, оскільки зазначена обставина не визначена частиною третьою статті 317 КАС України як порушення, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.

Підсумовуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.