Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду частково підтвердив правомірність нарахування контролюючим органом платнику податків податкових повідомлень-рішень у сумі 1,1 млн гривень

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що Верховний Суд постановою від 29.04.2025 касаційну скаргу платника податків залишив без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2024 та постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 27.12.2024 року у справі №420/35624/23 залишив без змін.

У відповідності до обставин справи, згідно наказу податковим органом проведено позапланову перевірку, на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (зі змінами, далі - ПКУ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за результатами якої складено Акт від 25.05.2023.

В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначив, що податковим органом порушено порядок призначення та проведення перевірки, що у підсумку нівелює її висновки та спростовує правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, Позивачка, перед початком проведення перевірки, не отримувала лист податкового органу з пропозицією надати документи, що свідчить про те, що відповідач не міг в повному обсязі здійснити дослідження первинних документів та викласти в акті об`єктивну оцінку її діяльності.

Скасовуючи податкові повідомлення-рішення в частині застосування штрафу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом не доведено умисне вчинення Позивачкою податкового правопорушення, як необхідної передумови для застосування штрафної санкції у визначеному розмірі.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності факту допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства.

Щодо доводів Позивачки стосовно того, що вона не отримувала від контролюючого органу наказ, повідомлення про проведення перевірки та запит про надання документів, суди звернули увагу на те, що відповідачем засобами поштового зв`язку направлено платнику податків на її податкову адресу примірник наказу та повідомлення про проведення перевірки, які згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вручено позивачці. За таких обставин, Позивачка вважається такою, що належним чином ознайомлена з наміром контролюючому органу провести документальну позапланову виїзну перевірку до її початку. Також судами з`ясовано, що запит щодо надання документів із переліком необхідних документів для проведення перевірки направлено засобами поштового зв`язку позивачу, але повернуто Головному управлінню ДПС в Одеській області згідно відмітки пошти «адресат відмовився». Суди зазначили, що у розумінні приписів ПКУ вважається, що вказаний запит отриманий Позивачкою.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанції, виходить з наступного.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПКУ податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ. Пунктом 42.2 статті 42 ПКУ передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). При цьому, добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Абзац другий пункту 42.5. статті 42 ПКУ наголошує на тому, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв’язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. В матеріалах справи наявні докази скерування контролюючим органом на адресу позивачки рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення спірних податкових повідомлень-рішень, проте вказаний лист повернувся на адресу контролюючого органу у зв’язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою». Враховуючи вказане вище правове регулювання та підстави повернення поштового відправлення на адресу відповідача, лист, в якому надсилалися податкові повідомлення-рішення, вважається врученим позивачці з дня зазначеного поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Враховуючи вищевикладене, Суд наголошує на тому, що в матеріалах справи наявні докази вручення позивачці спірних податкових повідомлень-рішень. Разом з тим, Суд вказує на те, що з конверту, який повернувся на адресу податкового органу неможливо встановити день зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, проте в матеріалах справи наявний витяг з офіційного сайту «Укрпошта» з якого вбачається, що лист повернуто податковому органу, відтак датою вручення позивачці спірних податкових повідомлень-рішень необхідно вважати саме – 07.07.2023 року.

Пунктом 56.3 статті 56 ПКУ встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв’язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 ПКУ) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Враховуючи вручення Позивачці спірних податкових повідомлень-рішень 07.07.2023 року, у неї була можливість оскаржити в адміністративному порядку спірні податкові повідомлення-рішення протягом 10 робочих днів. Проте Позивачка не скористалася своїм правом адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень ні протягом 10 робочих днів починаючи, ні протягом 6 місяців з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на подання скарги в адміністративному порядку.