Суд апеляційної інстанції підтвердив правомірність застосування  контролюючим органом штрафних санкцій у сумі 488 тис гривень

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що П’ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 13.05.2025 у справі № 420/6793/24 скаргу фізичної особи-підприємця (далі також – ФОП, платник, позивач) про визнання протиправним повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) залишив без задоволення; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2025, яким відмовлено у задоволенні позову – залишив без змін.

Фахівцями ГУ ДПС проведено фактичну перевірку ФОП за період з 01.06.2020 по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За результатами перевірки складено акт від 23.05.2023, яким зафіксовано порушення позивачем п.п. 1, 2, 11, 12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами, далі – Закон № 265), у зв`язку із чим прийнято податкове повідомлення-рішення про  застосування до платника штрафу у сумі 488 тис гривень.

Платник не погодився з рішенням про застосування санкцій, так як: ГУ ДПС призначило фактичну перевірку ФОП за минулий період, що притаманно документальним перевіркам; не проведено  контрольної розрахункової операції, а використано дані власної програми контролюючого органу (СОД РРО), за попередні періоди; складено одне повідомлення-рішення за різними за своєю природою штрафними санкціями.

 Судом відмовлено у задоволенні позову з огляду на наступне.

Надаючи правову оцінку доводам ФОП про незаконність наказу, перевірки та порушення ГУ ДПС порядку її проведення, врахована позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 26 березня 2024 у справі №420/9909/23.

Так, аналіз пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПКУ дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПКУ з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

ГУ ДПС надано суду копію листа ДПС України, з надходженням якого відповідач пов`язує прийняття рішення про проведення фактичної перевірки ФОП на підставі п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПКУ.

Вказаний лист в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПКУ є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичної перевірки.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.03.2025 по справі №280/6830/23 та від 30.04.2025 по справі №520/2504/23.

Щодо твердження позивача, що ГУ ДПС неправильно застосувало до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 75, 78, 80 ПКУ, та об`єднало підстави для проведення документальних позапланових перевірок та фактичних перевірок, надавши можливість контролюючому органу при проведенні фактичної перевірки вчиняти дії, які притаманні діям які вчиняються саме при проведенні документальних позапланових перевірок, колегія суддів зазначила, що ПКУ не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім ст.102 ПКУ (не пізніше 1095 днів).

Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок і Верховним Судом у постановах від 20.05.2022 по справі №826/8284/17, від 27.03.2025 по справі №280/6830/23.

Доводи ФОП, що в межах цієї справи мав місце вихід відповідачем за межі предмету фактичної перевірки, є безпідставними.

Щодо використання даних СОД РРО, суд зазначив, що інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.

Використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного Суду від 09.09.2024р. у справі №280/6832/23, від 19.02.2025р. по справі №280/2619/24, від 06.05.2025р. по справі №580/2628/24.

Тому колегія суддів вважає, що відповідач під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) обов`язкових реквізитів розрахункового документа, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.

Стосовно виявлених порушень суд зазначив, що обов`язковим елементом складу адміністративного правопорушення є факт проведення розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Перевіркою встановлено та підтверджено матеріалами справи, що по декількох операціях з реалізації позивачем підакцизних товарів не зазначено код УКТ ЗЕД, який містить 9 символів.

Відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого п.2, п.11 ст.3 Закону № 265.

А відтак, є правомірним застосування до ФОП штрафних санкцій на підставі статті ч.7 ст.17 Закону № 265.

Щодо порушення порядку обліку товарних запасів, судом зазначено, що за змістом п. 12 ст. 3, ст. 20 Закону № 265 суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №496, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.11.2021р. за №1411/37033 (далі - Порядок №496).

Матеріалами справи підтверджено, що фактична перевірка позивача здійснювалася працівниками контролюючого органу у його присутності, а відтак саме ФОП мав обов`язок надати форму обліку та первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів у їх розпорядження.

Встановлений Порядком №496 обов`язок постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів і є тим «встановленим законодавством порядком обліку товарних запасів» (їх походження і обліку) в розумінні положень п. 12 статті 3 Закону №265.

Перевіркою встановлено, що ФОП реалізовував товари, які не обліковані у встановленому законодавством порядку, доказів протилежного позивачем суду не надано.

На підставі викладеного судом встановлена необґрунтованість позовних вимог ФОП та відсутність підстав для їх задоволення.