Судом за позовом контролюючого органу скасовано державну реєстрацію установчих документів Товариства та припинено юридичну особу

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що Одеський  окружний  адміністративний   суд   рішенням від 12.03.2025 у справі  № 420/2194/25 позов Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та припинення юридичної особи задовольнив; рішення суду набрало законної сили.

Так, відповідно до пп. 20.1.37 п 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) контролюючі органи, серед іншого, мають право звертатися до суду, у тому числі щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Відповідно до абзацу п'ятого частини першої ст. 51 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), підприємницька діяльність припиняється на підставі рішення суду у випадках, передбачених ГКУ та іншими законами.

Головним управлінням ДПС в Одеській області отриманий вирок Приморського районного суду м. Одеса від 08.11.2024 у справі про вчинення Особа1 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205-1 Кримінального кодексу України, винесений за фактом внесення завідомо неправдивих відомостей в документи, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, а саме Товариства.

Станом на 10.12.2024 вирок набрав законної сили.

Вироком встановлено, що Особа1 наміру здійснювати діяльність як керівник та засновник ТОВ не мала, при цьому розуміла, що вона вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації вищевказаної юридичної особи, оскільки Особа1 та невстановлена слідством особа, домовились, що вона буде значитися як керівник та засновник, проте до діяльності юридичної особи не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю будуть займатись інші особи.

Особа1, будучи засновником та директором Товариства, не здійснювала будь-якої фінансово-господарської діяльності, не укладала та не виконувала господарських договорів із контрагентами, не керувала розрахунковими рахунками, не вела бухгалтерський облік, не підписувала та не подавала податкову звітність та не здійснювала будь-яких інших дій щодо ведення господарської діяльності зазначеним підприємством.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців регулює Закон України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755).

Пунктом 7 частини 1 статті 4 Закону № 755 визначено, що державна реєстрація базується на принципі об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі.

Засновники (учасники) юридичної особи несуть відповідальність за відповідність установчих документів законодавству, а також за відповідність перекладу тексту документів у випадках, визначених пунктом 1 частини першої статті 15 цього Закону. Особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.ч.3, 4 ст.35 Закону №755).

Згідно з п.6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 42 ГКУ визначено, що підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 55-1 ГКУ, ознаками фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, у тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, є: реєстрація (перереєстрація) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; нереєстрація в державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; реєстрація (перереєстрація) та провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Таким чином, ст. 55-1 ГКУ містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи-підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення. Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі №826/25343/15 (№К/9901/31854/18).

Факт фіктивного підприємництва Товариства встановлено в межах розгляду кримінальної справи, відповідно відомості щодо Товариства, які містяться в ЄДРПОУ, є недостовірними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні достатні підстави для визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб`єкта господарювання – Товариства, з урахуванням обставин, встановлених вироком суду.