Суд підтримав позицію контролюючого органу щодо відсутності підстав для застосування до операцій з реалізації паливних карток ставки ПДВ у розмірі 7 відсотків та визнав правомірним визначення товариству зобов’язання з ПДВ у сумі 2 млн гривень

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.01.2025 у справі  № 420/23600/24 задовольнив  апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) та ухвалив нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства (далі також – ТОВ, платник, позивач)  про скасування податкового повідомлення-рішення про сплату ПДВ у сумі 2 млн. грн.

Контролюючим органом проведено документальну перевірку, за результатами якої складений акт від 25.06.2024 та винесено оскаржене повідомлення рішення.

Позивачу у перевіреному періоді контрагентами поставлялося паливо, про що виписано податкові накладні без реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

У період з 17.03.2022 по 30.06.2023 Товариство здійснювало продаж бланків дозволів та паливних карток на отримання палива, застосовуючи ставку 7% щодо вищенаведених операцій.

За висновками контролюючого органу, продаж бланків дозволів та паливних карток на отримання палива є об`єктом оподаткування з податку на додану вартість за ставкою 20%, оскільки купівля-продаж талону на пальне не є купівлею-продажем самого пального, а є передачею майнового права на отримання товару. Операції з реалізації паливних карток та талонів на пальне, під час яких не відбувається фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального, не належать до операцій з реалізації пального в розумінні п.п.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов товариства, визнав обґрунтованим застосування пільгової ставки з ПДВ у розмірі 7% при продажу палива в бланках дозволах на пальне (паливні картки, талони) у відповідності до пункту 82 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ або Кодекс).

Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Підпунктом «а» пункту 193.1 статті 193 Кодексу передбачено ставку ПДВ, яка встановлюється від бази оподаткування, в розмірі 20 відсотків.

Згідно з п.194.1 ст.194 ПКУ операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 82 наступного змісту:

«Тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України бензинів моторних, важких дистилятів та скрапленого газу, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД, визначеними підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, на які згідно з пунктом 41 підрозділу 5 цього розділу встановлено ставку акцизного податку у розмірі 0,00 євро за 1000 літрів, а також нафти або нафтопродуктів сирих, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 2709 00 10 00 та 2709 00 90 00, оподатковуються за ставкою у розмірі 7 відсотків».

Тобто, з дати набрання чинності Законом №2120-ІХ, а саме з 17.03.2022, ставка ПДВ на операції з постачання на митній території України пального, зазначеного у п. 82 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ (незалежно від того, коли відбулося придбання до запровадження ставки ПДВ 7%, чи після її запровадження), становить 7%.

Спірним у даній справі є питання чи є операції з видачі бланків дозволів/талонів на пальне операціями з постачання на митній території України пального, на які розповсюджують свою дію положення пункту 82 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Відповідно до розділу 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, талон на пальне - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Отже, талон - це документ, який підтверджує право його власника на отримання певної кількості раніше оплаченого пального певної номенклатури, що зберігається на АЗС. Купівля-продаж талону на пальне це купівля-продаж майнового права на отримання товару (пального), а не купівля-продаж самого пального.

З системного аналізу пп. 14.1.6 (акцизний склад), пп. 14.1.212 (реалізація підакцизних товарів), пп. 14.1.224 (розпорядник акцизного складу) п. 14.1 ст. 14 Кодексу, вищевказаної Інструкції у їх сукупності слідує, що у разі, якщо приміщення суб`єкта господарювання не підпадають під критерії визначення «акцизний склад», «акцизний склад пересувний» і такий суб`єкт не є розпорядником акцизних складів (платником акцизного податку), безпосередньо сама операція з реалізації паливних карток та талонів на пальне, під час якої не відбувається фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального, не належить до операцій з реалізації пального в розумінні п.14.1.212 ст.14 Кодексу.

Оскільки за своєю суттю картка на пальне є технічним засобом фіксування права на отримання пального її власником, то реалізація пального буде мати місце лише у разі пред`явлення такої картки на АЗС. При цьому, підтвердженням фізичного відпуску пального будуть видаткові накладні або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального на АЗС. Отже, сама по собі реалізація карток на пальне юридичним особам та фізичним особам не відноситься до реалізації суб`єктами господарювання пального.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача, що у зв`язку з тим, що операції з реалізації паливних карток та талонів на пальне, під час яких не відбувається фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального, не належать до операцій з реалізації пального в розумінні п.14.1.212 ст.14 ПКУ, тому такі операції не підпадають під положення пункту 82 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ.

А відтак, при проведенні перевірки Головне управління ДПС в Одеській області дійшло правильного висновку, що в період з 17.03.2022 по 30.06.2023 Товариство неправомірно використовувало пільгову ставку з ПДВ у розмірі 7% при продажу палива в бланках/дозволах на пальне.