Суд відмовив Товариству у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень на суму 513 млн гривень

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що Рішенням суду від 20.12.2024 (повний текст складено 14.01.2025) у справі № 420/34912/23 за позовом Товариства (далі також – ТОВ, платник, позивач) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) щодо скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податку на прибуток, ПДВ, податку на доходи фізичних осіб, військового збору на загальну суму 513 млн грн., у задоволенні позову відмовлено.

Контролюючим органом була проведена планова перевірка ТОВ за 2019-2020 роки, складений акт від 11.06.2021 та винесено оскаржені рішення.

З`ясувавши фактичні обставини справи, суд відмовив у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на наступне.

Судом враховані висновки Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов ВС, зокрема, від 29.11.2021 у справі № 280/1367/20; від 01.12.2021 у справі №400/1646/20; від 06.07.2022 у справі №815/5551/14, від 24.04.2023 у справі №560/2210/19, від 22.02.2022 у справі №420/12859/21, від 15.04.2022 у справі №160/5267/21, від 27.04.2022 у справі №140/1846/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 28.12.2022 у справі №160/14248/21, від 28.12.2022 у справі №420/22374/21, від 23.02.2023 у справі №160/20112/21, від 23.02.2023 року у справі №600/1402/22-а тощо.

Якщо систематизувати цю судову практику щодо виявлених під час розгляду справи порушень норм податкового законодавства, допущених контролюючим органом під час призначення і проведення перевірки і обрання їх наслідків, вона полягає в тому, що кожне заявлене в межах конкретної справи порушення оцінюється судом на предмет його «істотності» чи «не істотності». Виявлення під час розгляду справ допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства (до прикладу, встановлення факту відсутності законних підстав для призначення перевірки), це за висновками Верховного Суду може спричиняти наслідки у вигляді скасування наказу про призначення перевірки та/або рішень, прийнятих за її наслідками. Водночас, ті процедурні порушення, які за своїм змістом не є істотними за практикою Верховного Суду таких наслідків не спричиняють.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що наведені позивачем у позові обґрунтування порушення порядку проведення перевірки не є такими, що об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами проведення перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття спірних рішень стали висновки контролюючого органу про те, що під час перевірки не надано документів, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності.

Оцінюючи надані разом з позовом первинні документи, суд зазначив про недоведеність позивачем причин неможливості надання таких документів контролюючому органу під час перевірки з причин, які в силу приписів статті 44 ПК України вважаються поважними. Суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, від 05.05.2020, від 27.04.2022 у справі № 420/13197/20, від 21.10.2021 справі № 802/1464/17-а, від 18.11.2021 у справі № 1.380.2019.004540, від 20.03.2020 у справі №2а-9423/12/2670, від 31.07.2024 у справі №380/5630/23.

Стосовно не включення ТОВ до складу доходів кредиторської заборгованості термін позовної давності якої сплинув, суд зазначив, що актом перевірки зафіксовано на останній день перевіряємого періоду (31.12.2020), що кредиторська заборгованість по розрахункам з контрагентами залишилась не погашеною, та, в той же час, будь-яких документів, які би підтверджували зміну терміну позовної давності, визначеного ч. 1 ст. 257 ЦКУ до перевірки не надано.

Суд врахував позицію Верховного Суду, викладену зокрема, але не виключно, у постанові ВС від 10.02.2022 по справі №420/6441/19 та зазначив, що платник податків не може посилатися в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності, на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами».

Аналогічна правова позиція висловлена також в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 року у справі №160/8441/18.

За даними бухгалтерського обліку та ЄРПН, основним видом діяльності ТОВ є надання транспортних послуг.

Перевіркою встановлено придбання автошин, акумуляторів, двигунів бензинових для мотоцикла, електродвигунів, радіаторів, амортизаторів, запчастин до мотоблоків, коробки. Відповідно до даних бухгалтерських регістрів платника, встановлено відсутність документально оформленого підтвердження використання в господарській діяльності придбаних ТМЦ.

Також документальною перевіркою платника податків не підтверджено реальність здійснених наступних операцій: 1) ТОВ віднесено до собівартості наданих послуг суму взаємовідносин з суб’єктами господарювання, щодо яких не підтверджено документально та встановлено неможливість придбання товарів (послуг) останніми по ланцюгу постачання 2) Основним видом діяльності ТОВ є надання транспортних послуг вантажним автотранспортом. Перевіркою встановлено придбання паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) без належним чином оформленого підтвердження його використання.

До перевірки не надано первинні документи, які б містили інформацію про транспортний засіб, який заправляється паливом (чи є право власності чи користування ним); інформацію про маршрут, який здійснював транспортний засіб (чи пов’язане таке перевезення з господарською діяльністю підприємства); інформацію про розрахунок фактичних витрат палива (показники спідометра, ємність баку при виїзді та прибутті, факт заправки палива, місце відправки та місце прибуття транспортного засобу, відстань яку проїхав транспортних засіб у кілометрах чи почасово; іншу інформацію, яка впливає на норми витрат палива (використанні обігрівачів, кондиціонерів, причепів, вантажів, інше); не надано накази про встановлення норм витрат палива;

Стосовно заниження ПДВ  судом зазначено, що в акті перевірки зафіксовано господарські взаємовідносини з рядом підприємств-постачальників. Також встановлено, що переважно здійснювались операції з придбання ПММ (у т.ч. дизельного пального) та запчастин.

Суд зазначає, що у платника податків, саме з моменту допуску перевіряючих до перевірки, виникає обов’язок надати усі первинні документи пов’язані з предметом такої перевірки, задля підтвердження правомірності формування показників податкового обліку такого платника. Однак при веденні господарської діяльності, сама по собі наявність документів у підприємства (позивача), не є безумовним доказом реальності господарської операції, особливо, якщо є обставини, що свідчать про недостовірність інформації в цих документах та в сукупності дають підстави вважати про неможливість здійснення господарських операцій.

У свою чергу дизельне паливо відноситься до нафтопродуктів, є небезпечним вантажем, перевезення якого допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту (ст. 1, ст. 19-20 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів»).

Згідно з вимогами цього Закону, підприємство, яке придбаває та реалізує продукт переробки нафтопродуктів повинно мати інформацію щодо відповідності транспортних засобів, обладнання, якими перевозяться нафтопродукти, необхідної підготовки водіїв, відповідні свідоцтва на допуск водіїв та транспортних засобів до перевезення нафтопродуктів, узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечних вантажів, виданих Державтоінспекцією та документи, визначені Інструкцією №281/171/578/155, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затвердженим Наказом МВС України від 26.07.2004 №822.

У відповідності до пункту 9.1 Правил №882 під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху мають бути такі документи: а) товаротранспортний документ на небезпечні вантажі; б) свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; в) свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія або ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; г) письмові інструкції.

Відтак, враховуючи викладене, до документального підтвердження господарських операцій з поставки нафтопродуктів існують додаткові вимоги.

Тобто вищенаведене свідчить, що ТОВ складено податкову звітність з порушенням абз.2 п.44.1 ст. 44 ПКУ на підставі даних не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, іншими документами, пов'язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Виходячи із вищевикладеного, недоведеність реальності здійснення ТОВ господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку і фінансової звітності.