Суд відмовив Товариству у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень на суму 16 млн гривень

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що рішенням суду від 10.09.2024 у справі № 420/15958/24 за позовом Товариства (далі також – ТОВ, платник, позивач) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) щодо скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податку на прибуток, ПДВ, застосування штрафних санкцій за порушення вимог щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій на загальну суму 16 млн. грн. у задоволенні позову відмовлено.

Контролюючим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ за 2022-2023 роки, складений акт від 15.01.2024 та винесено оскаржені повідомлення-рішення.

Оцінивши належність, достовірність наданих сторонами доказів, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв’язку з наступним.

Стосовно віднесення до складу витрат вартості консультаційних послуг від ФОП з технічного консультування в сфері інжинірингу суд зазначив, що в акті прийому-передачі наданих послуг зафіксовано, що ФОП надавав послуги (технічне консультування з питань охорони праці; аналіз документів, необхідних для отримання Дозволу Держпраці на застосування машин, механізмів, устаткування та роботи підвищеної небезпеки; виявлення недоліків, які необхідно усунути), при наявності у ТОВ позитивних висновків проведених Експертиз, які надавались органам Держпраці для отримання Дозволів.

З огляду на вищенаведене вбачається: акт прийому-передачі наданих послуг щодо виконання послуг не розкриває суть, зміст, специфіку та об’єм наданих послуг, тощо. В даному акті не міститься інформація, яка могла б свідчити про використання таких послуг для забезпечення господарської діяльності ТОВ; операція з отримання послуг з технічного консультування не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети) і не може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності.

Також інформація, наведена у акті прийому-передачі наданих послуг не відповідає поясненням до позицій Класифікації видів економічної діяльності затверджених наказом Держкомстату від 23.12.2011 №396.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

З приводу твердження позивача, що ПКУ не передбачено застосування поняття "розумна економічна причина (ділова мета)" у відносинах між  ТОВ та його контрагентом – ФОП, суд зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду від 28.02.2023 р. у справі № 160/13387/19, "...для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від недоліків (у тому числі наявності/відсутності окремих реквізитів) оформлених первинних документів, оскільки основною вимогою до первинного документа є його здатність до ідентифікації змісту посвідченої ним господарської операції та її учасників.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 вказала, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 Постанови).

Верховний Суд неодноразово (зокрема, у постановах від 19 квітня 2019 року у справі №803/236/15-а, від 21 жовтня 2019 року у справі №0540/7843/18-а) зазначав, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції (постанова ВС/КАС України від 22.04.2024 № 420/8953/21).

Натомість позивач обмежився лише посиланням на наявність акту прийому-передачі наданих послуг, який на його погляд є самостійною та достатньою підставою  для віднесення таких витрат до операційних.

Під час перевірки за даними бухгалтерського обліку наявні залишки паливно-мастильних матеріалів (далі – ППМ) більше, ніж фактично можливо за розрахунком товарного балансу за видами.

З огляду на вищенаведений розрахунок, зафіксовані залишки ПММ у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності (Баланс форма 1-м), а також проведенні підприємством інвентаризації станом на 31.12.2022, вбачається фактична наявність ПММ, що не були підприємством віднесені до складу інших операційних доходів.

Судом враховано, що надані до позову документи (додаткова угода  до договору поставки та акт приймання-передачі нафтопродуктів) в ході перевірки не надавались, у бухгалтерському обліку підприємства операції щодо придбання зазначених ПММ не відображено (тобто відсутнє оприбуткування ПММ), згідно ЄРПН податкові накладні щодо даної операції не виписувались та не реєструвались. Також, до перевірки та до позову не додано товарно-транспорті накладні щодо перевезення нафтопродуктів зазначених у акті приймання-передачі зі складів ТОВ1 на склади позивача.

При цьому, на балансі ТОВ власний або орендований автотранспорт відсутній (тобто перевезення зазначених ПММ власними або орендованими транспортними засобами здійснити не можливо). Також, в ході перевірки не встановлено факт перевезення зазначених ПММ сторонніми організаціями (відсутні первинні документи: ТТН на перевезення нафтопродуктів, акти виконаних робіт та їх відображення у регістрах бухгалтерського обліку).

Щодо відображення в обліку позивача  консультаційних послуг з питань комерційної діяльності від ТОВ2: Суд поставив під сумнів економічну доцільність укладення договору із ТОВ2 задля отримання результату у вигляді «аналізу (оцінки) автозаправних станцій Одеської області, які торгують нафтопродуктами», а також необхідність залучення цього контрагента, оскільки це не обґрунтовується жодним аргументом з боку позивача. Будь-якої аргументації у потребі в залученні досвідчених фахівців, які можуть надати відомості з інтернета, позивачем не наведено. Така діяльність не потребує будь-якого рівня кваліфікації, або наявності спеціального обладнання та по своїй суті ніяк не може відповідати критеріям послуги «Консультування з питань комерційної діяльності».

Так, операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника лише за умов наявності розумної економічної причини (ділової мети), тобто причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, що в подальшому обумовлює право платника на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Щодо порушення платником вимог п. 1, п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265 «Про застосування в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265) суд критично оцінив заперечення позивача, як такі, що не містять під собою жодного документального підтвердження щодо причин нестачі ПММ, які згідно даних обліку були відвантажені на АЗС та встановлені у ході проведеної за вказаний період інвентаризації АЗС, а отже перевіряючими зроблено вірний висновок, що товарно-матеріальні цінності на вказану суму реалізовані без застосування реєстратора розрахункових операцій.

У ході перевірки оборотів по рахунку 71 «Інші операційні доходи» за перевірений період встановлено надлишки ПММ (ПММ) на загальну суму 12,2 млн. грн., а саме: бензину А-92 на 1,4 млн. грн.; бензину А-95 на 2 млн. грн.; дизельного пального на 7 млн. грн. та скрапленого газу на суму 1,8 млн. грн.

Вказані значні надлишки ПММ не підтверджені первинними документами, про що свідчать складені працівниками ТОВ  акти інвентаризації на АЗС, що підтверджує порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (зберігання), чим порушено п. 12 ст. 3 Закону № 265.

Суд вказав, що закон встановлює обов`язок суб`єкта господарювання надати документи щодо усього наявного товару у місці продажу на момент податкової перевірки. Продаж необлікованого товару не допускається.

З урахуванням специфіки провадження діяльності з роздрібної торгівлі нафтопродуктами та з метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за №805/15496; далі - Інструкція №281). Її вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

З аналізу пп. 10.2.10 п. 10.2, 10.3.1.3, 10.3.3.2, 10.3.4.2 п. 10.3, пп. 4.5.5, 4.2.5.6 п. 4.2  Інструкції №281 слідує, що після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та РРО діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1%. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним РРО, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС.

Встановлені перевіркою надлишки ПММ не підтверджені первинними документами, про що свідчать складені працівниками ТОВ акти інвентаризації на АЗС, що підтверджує порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (зберігання), чим порушено п. 12 ст. 3 Закону № 265.