Судом апеляційної інстанції підтверджено правомірність зменшення платнику за наслідками перевірки розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 191 тис гривень

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що П’ятий апеляційний адміністративний суд у справі № 420/12684/24 постановою від 24.09.2024 залишив без задоволення скаргу Товариства (далі також – ТОВ, платник, позивач) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.06.2024, яким у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) відмовлено.

ГУ ДПС було проведено перевірку ТОВ щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 15.09.2023 та винесено оскаржене повідомлення-рішення.

Перевіркою встановлено у перевіряємому періоді взаємовідносини ТОВ з ТОВ1  щодо виготовлення та монтажу вивіски; договір щодо виготовлення та монтажу вивіски до перевірки не надано.

Відповідно до ЄРПН ТОВ1 виписано та зареєстровано на користь ТОВ за період лютий-червень 2023 року податкові накладні, яка вплинули на формування від'ємного значення з ПДВ за перевіряємий період (червень 2023 року). Згідно з обортно-сальдовою відомістю по рахунку №631 та наданими платіжними інструкціями, у позивача заборгованість перед ТОВ1 відсутня.

Перевіркою встановлено відсутність первинних документів, що підтверджують та розкривають зміст та обсяг операцій з виготовлення та монтажу вивіски, її фактичну наявність в ході проведення обстеження та використання придбаних послуг в господарській діяльності платника. До перевірки не надано додатків до актів виконаних робіт та інших документів що підтверджують виконання зазначених послуг.

В акті зафіксовано, що відповідно до даних бухгалтерського обліку станом на 30.06.2023 по рахунку 10 «Основні засоби», первинних документів, результатів проведення обстеження об'єктів оподаткування та інвентаризації матеріальних активів платника податків не встановлено наявність ТМЦ «вивіска» на балансі підприємства.

Таким чином, перевіркою встановлено, що придбані послуги у ТОВ1 не використовувалися у господарській діяльності та не були спрямовані на отримання доходу.

Позивач ані в позові, ані в апеляційній скарзі не спростовує це порушення.

Також перевіркою встановлено розбіжності між даними первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та даними ЄРПН, в результаті чого позивачем відображено списання товарів при реалізації з рахунку 281 на рахунок 902 “Собівартість реалізованих товарів” у кількості 3720 пар взуття по яким відсутні первині документи і складені та зареєстровані податкові накладні.

Відповідно до наданих до перевірки відомостей по рахунку 281 “Товари” та результатів інвентаризації проведеної від час перевірки залишки залишки зазначених товарів станом на 30.06.2023 відсутні.

Позивач наголошував, що вказані товари використовувались у господарській діяльності, оскільки реально були відвантажені дійсним покупцям замість інших артикулів взуття, за які товариство отримало реальну грошову передоплату.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов’язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності з ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Відсутність документів для підтвердження формування показників податкової звітності означає безпідставність декларування відповідних податків і зборів.

Так, обґрунтовуючи протиправність висновків контролюючого органу товариство, як у позові так і в апеляційній скарзі покликається на те, що у нього є право на подання розрахунків коригування до податкових накладних протягом 1095 днів.

Щодо цього суд зазначив, що наявність у особи законодавчо визначеного права на подання розрахунку коригування до податкової накладної протягом 1095 днів не нівелює її обов’язок скласти у відповідності до вимог чинного законодавства документи на підтвердження проведення господарської операції.

При цьому, позивач ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції протягом розгляду справи не надав доказів узгодження з покупцями зміни чи заміщення номенклатури товарів.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим висновок перевірки про порушення позивачем норм п. 198.5 ст. 198, п.200.4 ст.200 ПКУ, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 162138 грн., що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ за червень 2023 року на суму 162138 грн.

Ймовірне складення та реєстрація позивачем в подальшому розрахунків коригування до податкових накладних не нівелює факту того, що станом на дату проведення податкової перевірки, станом на дату складення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та станом на дату прийняття рішення по справі доказів на спростування вищевказаних висновків суду товариством не надано.