Про розкриття інформації, що містить банківську таємницю

У 2024 році за заявами Головного управління ДПС в Одеській області про розкриття інформації, що містить банківську таємницю судами винесено 14 рішень, якими зобов’язано банківські установи надати контролюючому органу інформацію про обсяг та обіг коштів по розрахунковим рахункам платників та інформацію про надходження валютної виручки на рахунки платників за зовнішньоекономічними контрактами.

Так, пп. 20.1.5 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб’єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Згідно з підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.2, 191.1.6 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи, виконують такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; здійснюють контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Під час здійснення контролюючим органом своїх функцій виникає необхідність отримання  інформації про надходження валютної виручки за експортними/імпортними контрактами, укладеними платником з контрагентами-нерезидентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 11 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунку, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам.  Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до п.73.4 ст.73 Податкового кодексу України інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків надається в обсягах більших, ніж передбачені пунктом 73.3 цієї статті, банками та іншими фінансовими установами контролюючим органам за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк, є банківською таємницею.

Для отримання такої інформації контролюючий орган звертається до суду.

Порядок розкриття банківської таємниці визначено ст. 62 Закону «Про банки і банківську діяльність». Цією нормою визначено коло осіб, на вимогу яких розкривається банківська таємниця, підстави її розкриття та обсяг інформації, яка надається. За змістом ч. 1 ст. 62 Закону підставами для розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, є:

1) письмовий запит або дозвіл власника інформації;

2) письмова вимога або рішення суду;

3) письмова вимога уповноважених державних органів, перелік яких визначено законом і є вичерпним.

Тобто, за змістом даної норми закону, на вимогу відповідних уповноважених державних органів банк вправі надати інформацію, яка містить банківську інформацію, у межах і обсягах, визначених цим та іншими законами, тобто банки надають обмежену законом інформацію.

Відповідно до п. 5 розділу 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління НБУ № 267 від 14.07.2006 (із змінами), банки зобов`язані виконувати рішення суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, у порядку, установленому законодавством України. За рішенням суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, банк розкриває інформацію в обсязі, визначеному рішенням суду.

Враховуючи викладене, наявність відповідних повноважень ГУ ДПС в Одеській області на проведення перевірок документів юридичних осіб та необхідність отримання податковими органами відповідних документів та відомостей з метою здійснення контролю за додержанням податкового, валютного та іншого законодавства, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяв про розкриття інформації, що містить банківську таємницю.