Суд підтвердив правомірність визначення контролюючим органом фізичній особі податкових зобов’язань з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки в сумі 29,4 тис гривень

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що П’ятий апеляційний адміністративний суд у справі № 420/18063/23 постановою від 18 липня 2024 залишив без задоволення скаргу фізичної особи (далі також – ФО, платник, позивач) на рішення суду першої інстанції від 01 березня 2024, яким у задоволення позову про скасування повідомлень-рішень ГУ ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган)  відмовлено.

Відповідно до даних витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна позивачці на праві приватної власності належить об'єкт нерухомості: нежитлова будівля, котедж.

ГУ ДПС згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) 16.03.2023 року прийняті податкові повідомлення-рішення, якими ФО визначено суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за податкові періоди - 2020 рік (8,4 тис грн), 2021 рік (11,6 тис грн), 2022 рік (9,4 тис грн).

Підпунктом 266.2.1 п.266.2 ст.266 ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За змістом пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПКУ, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно пп.12.1.2 п.12.1 ст.12 ПКУ, Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад.

Відповідно до ст.58 ПКУ контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Сума податку обчислюється на підставі кількох складових (нормативна грошова оцінка земельної ділянки, ставка податку, коефіцієнт індексації) з урахуванням періоду, з якого земельна ділянка перебувала у власності.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем стосовно об'єкта нерухомого майна: нежитлової будівлі - котедж, за адресою: Миколаївська обл., Березанський р-н., с. Коблеве, що належить позивачу на праві приватної власності.

В позовній заяві позивач посилався на те, що суми податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, зазначені в оскаржуваних рішеннях не узгоджуються зі встановленими територіальною громадою ставками податку та пільгами.

Так, позивач вважає, що її майно: нежитлова будівля - котедж відноситься до Березівської територіальної громади, проте, як вірно було встановлено судом, село Коблеве, в якому розташована вище вказана нежитлова будівля, відноситься до Коблівської територіальної громади.

Отже, відповідач під час розрахунку суми податкового зобов’язання, у якості розрахункової величини для визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, керувався ставками податку, встановленими Коблівською сільською радою Миколаївської області.

Також позивач вказувала, що вона зверталася з скаргами до ДПС України на повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області, з огляду на те, що вмотивоване рішення за скаргами не прийнято та не надіслано їй протягом 20-денного строку у відповідності до вимог пунктів 56.8 та 56.9 ст.56 ПКУ, скарги є повністю задоволеними на її користь з 06.06.2023 року.

Щодо цього твердження суд зазначив, що  згідно з п.52-8 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ (у відповідних редакціях) тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) зупинявся перебіг строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 ПКУ.

Постановою КМ України від 27.06.2023 року №651 визначено, що карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінений з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року.

Таким чином, у спірних правовідносинах зупинення строку розгляду адміністративних скарг платників податків на рішення контролюючих органів було введено законом, не потребувало прийняття з цього приводу жодних окремих індивідуальних рішень ДПС України, означало не завершення строку прийняття рішення по суті скарги платника, однак не позбавляло ДПС України правових підстав для реалізації повноважень на вирішення кожної конкретної скарги по суті.

Враховуючи наведене, відповідачем не порушено строк розгляду скарг позивача, а такі доводи позивача є безпідставними.

Щодо твердження позивача, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з огляду на відсутність доведеності повноважень особи, яка їх прийняла, суд зазначив, що приписами ПКУ (п. 86.8 ст. 86) визначено, що не лише керівник контролюючого органу уповноважений на прийняття податкового повідомлення-рішення, а й його заступник або уповноважена особа.

Згідно пп.14.1.137 п.14.1 ст.14 ПКУ уповноважена особа контролюючого органу - посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з п.86.8 ст.86 ПКУ податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою).

Відповідачем надано до суду копію наказу згідно якого особу-підписанта уповноважено, зокрема, приймати податкові повідомлення-рішення.

Отже, враховуючи всі вище наведені висновки, суд вважає, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.