Суд підтвердив правомірність нарахування контролюючим органом пені за порушення валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій у сумі 256 тис гривень

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що П’ятий апеляційний адміністративний суд у справі 420/2279/24 постановою від 18 липня 2024 залишив без задоволення скаргу Товариства (далі також – ТОВ, платник, позивач) на рішення суду першої інстанції від 26 березня 2024, яким у задоволенні позову про скасування повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) відмовлено.

Контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом від 03.12.2021, за результатами якої складений акт від 21.07.2023 та винесено оскаржене повідомлення-рішення.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ  п.п.1, 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», при здійсненні зовнішньоекономічної операції у сумі 15875 дол. США (екв. 580 526,53 грн.).

Частинами 1 та 3 статті Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Постановою Правління Національного банку України від 24.02.2022 року за № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» встановлено граничні строки розрахунків, а саме пунктом 142 встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Частиною 5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Судом першої інстанції встановлено, що кількість днів прострочення дебіторської заборгованості за контрактом від 03.12.2021 становить 147 днів, що фактично визнається учасниками справи.

Відносно доводів платника стосовно наявності форс-мажорних обставин, суд зазначив наступне.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Тобто, частина шоста статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» надає у спірних правовідносинах довідці (сертифікату) торгово-промислової палати ознаки преюдиційного характеру, оскільки визначає цей документ як достатній доказ існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, що не вимагає надання додаткових доказів та документів під час проведення перевірки або під час оскарження в судовому порядку її наслідків.

Суд зазначає, що  лист ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, на який посилається ТОВ, має лише інформаційний характер та не є сертифікатом у розумінні наведеного положення закону. Разом з тим, лист також не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини, тобто не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.

При цьому, Закон України «Про валюту і валютні операції» вимагає для підтвердження факту настання форс-мажорних обставин саме сертифікат (довідку), в якому буде зазначено не тільки про наявність самих по собі обстави непереборної сили, але і те, що такі обставини є форс-мажорними саме для конкретного випадку (договору, зобов`язання, операції).

Зважаючи на викладене, з огляду на відсутність у позивача належного документу, який засвідчує наявність форс-мажорних обставин, суд критично оцінив доводи ТОВ у цій частині.

Зазначені висновки суду узгоджується із висновками щодо застосування норм права, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року (справа № 620/14203/23).

Щодо посилання ТОВ на положення пункту 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та твердження, що оскільки контроль за дотриманням строків розрахунків в іноземній валюті покладено на податкові органи, вказане свідчить про зупинення перебігу строків розрахунків в іноземній валюті.

Суд зазначає, що ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Натомість, Закон України «Про валюту і валютні операції» визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства, а отже є спеціальним у спірних правовідносинах.

При цьому, при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis, відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними зокрема у постанові від 29 січня 2019 року (справа №807/257/14).

Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (п. 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії», заява № 7888/03).

Більш того, частинами першою - третьою статті 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

За таких обставин апеляційна скарга платника була залишена без задоволення , а оскаржене рішення – без змін.