Суд пітримав позицію податківців щодо правомірності прийнятих рішень

Головне управління ДПС в Одеській області повідомляє, що суд апеляційної інстанції у справі № 420/19694/21 погодився з правомірністю нарахування контролюючим органом товариству податків у сумі 2 млн. грн. за порушення вимог податкового законодавства

Постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року за результатами розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства (далі також – ТОВ, платник, позивач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

ГУ ДПС за результатами   документальної позапланової перевірки винесено спірні податкові повідомлення-рішення, якими товариству визначено суми грошових зобов’язань з податку на додану вартість у розмірі 396 тис. грн. та з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1518 тис. грн. та застосовано штрафні санкції за порушення податкового законодавства

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою повноти нарахування ПДВ за період з 01.01.2018 по 30.04.2021 встановлено його заниження на 300 тис. за вересень 2019 року по відносинам із ТОВ1. Такі висновки гуртуються на тому, що ТОВ1 не декларувало об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, через які відпускало товари, в т.ч. позивачу. До перевірки ТОВ  не надано первинні документи, які стали підставою для виписки та реєстрації податкових накладних та підтверджували б фактичне отримання матеріалів, подальше їх використання в межах господарської діяльності платника (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, накладні внутрішньогосподарського призначення та інше).

Перевіркою не встановлено місце отримання товару, походження та рух товару. ТОВ1  податкову декларацію з ПДВ за вересень 2019 року до ГУ ДПС у Донецькій області не надано, податкові зобов'язання з ПДВ не нараховувало; остання звітність з ПДВ подана за лютий 2019 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 11.03.2021 через ненадання декларацій протягом року.

При здійснені аналізу баз даних ЄРПН щодо контрагента-ТОВ1 у січні-вересні 2019 року не встановлено походження товару, придбання у інших постачальників, виробництво (тощо), що вказує на відсутність реальних господарських операцій, оскільки неможливо продати товар, який не був придбаним, виробленим та придбавати товари, які в подальшому не були використані у власній господарській діяльності та нікому не реалізовувалися.

Позивачем не надано суду доказів оплати товару, належних доказів використання придбаного товару в своїй господарській діяльності; не прояснено суду, за яким саме критерієм обирався згаданий контрагент, яким чином передавався/постачався товар, місце його передачі та подальше зберігання.

Верховний Суд у постанові від 3 серпня 2023 року у справі №380/2589/22 наголосив, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

У постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження №К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов'язання.

З'ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Також перевіркою встановлено заниження позивачем у вересні 2018 року ПДВ на суму 16,8 тис. грн. отриманих від ПП  послуг по бурінню артезіанської свердловини.

За висновками контролюючого органу у позивача у складі основних засобів та незавершених капітальних інвестицій артезіанська свердловина не рахується, в експлуатацію не вводилася, діяльність, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу, не встановлена.

Позивачем не надано доказів на підтвердження діяльності, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією питної води або наданням відповідних послуг, спрямованих на отримання доходу.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Щодо заниження платником податку на доходи фізичних осіб перевіркою встановлено, що оподатковуваний дохід нараховувався та виплачувався податковим агентом - позивачем, податок утримувався з нарахованого доходу, але до бюджету перераховувався не в повному обсязі.

Станом на 03.06.2021 року заборгованість перед бюджетом по податку на доходи фізичних осіб рахується в розмірі 1,2 млн. грн., тоді як перевіркою на підставі даних обігово-сальдових, розрахунково-платіжних відомостей встановлено, що станом на 03.06.2021 року заборгованість по орендній платі за паї відсутня.

Перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що ТОВ не перерахувало у травні 2021 року заборгованість з податку, суд погодився з доводами контролюючого органу про наявність підстав для нарахування такому платнику податків грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.