Суд підтримав позицію Головного управління ДПС в Одеській області

Головне управління ДПС в Одеській області повідомляє, що суд апеляційної інстанції у справі № 420/33168/23 погодився з правомірністю застосування контролюючим органом до підприємства штрафної санкції у вигляді пені у сумі 882 тис. грн. за порушення вимог валютного законодавства та термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2024 року апеляційну скаргу приватного підприємства (далі також – ПП, платник, позивач) залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суд від 30 січня 2024 року, яким відмовлено у задоволенні позову про скасування повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) залишено без змін.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі Акту  документальної позапланової виїзної перевірки ПП від 19.08.2021 року, за висновками якого позивачем допущені порушення пунктів 1, 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» з урахуванням п.21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року №5, в результаті чого допущено порушення вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, внаслідок не надходження валютної виручки по експортній операції за договором №01/07 від 01.07.2019 року, укладеним з нерезидентом (резидент США), в сумі 32463,10 дол. США (882350,30 грн.) за період з 05.07.2020 року по 12.08.2021 року.

З урахуванням отриманих документів, податковий орган в Акті перевірки дійшов наступних висновків:

- ПП відвантажено товар за договором №01/07 від 01.07.2019, укладеним з Покупцем (резидент США), який надано при митному оформлені товарів за митною декларацією  від 06.07.2019, (копія отримана від Одеської митниці Держмитслужби);

- згідно наданих виписок банку та бухгалтерського обліку ПП кошти від нерезидента за договором №01/07 від 01.07.2019 року не надійшли, що свідчить про не надходження валютної виручки по експортній операції.

Як в запереченнях на акт перевірки, в скарзі до ДПС України на спірне податкове повідомлення-рішення, так і в позовній заяві позивач посилався на те, що при митному оформленні декларантом – ТОВ1 був помилково наданий договір №01/07 від 01.07.2019 року, укладений між ПП та фізичною особою – резидентом США, тоді як митного брокера було вчасно повідомлено про заміну сторони у вказаному договорі №01/07 від 01.07.2019 року на іншого нерезидента (Республіка Мальта) та надано копії відповідних документів (зокрема, договору №01/07 від 01.07.2019 року в новій редакції).

Позиція позивача у даному спорі полягає в тому, що договір про зміну сторони у зобов’язанні від 01.09.2019 року є доказом того, що нерезидент (Республіка Мальта) виконав зобов’язання по оплаті товару на суму 32463,10 дол. США, поставленого позивачем за Договором №01/07 від 01.07.2019 року з нерезидентом США, оскільки необхідні кошти надійшли на рахунок позивача від нерезидента (Республіка Мальта).

Відхиляючи такі доводи позивача, контролюючий орган у рішенні про результати розгляду скарги від 13.09.2022 року зазначив, що наданий позивачем договір про заміну сторони зобов’язання від 01.07.2019 року №01/07 не засвідчує намірів нерезидента (Республіка Мальта) щодо розрахунків із позивачем за договором №01/07 від 01.07.2019 року, укладеним позивачем з резидентом США, а тому позивачем не було дотримано встановлених законом вимог щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд також не погодився з доводами позивача, зазначивши наступні узагальнені доводи та висновки:

- відсутні докази звернення позивача до митного органу із заявою про внесення змін до митної декларації;

- судом не встановлено підстав для твердження, що зобов’язання за договором №01/07 від 01.07.2019 року в редакції, яка була подана при митному оформленні разом із декларацією від 06.07.2019 року, припинилося у зв’язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки доказів на підтвердження вказаного до суду не надано;

- доказів на підтвердження того, що товар, який було експортовано згідно із декларацією від 06.07.2019 року було придбано позивачем у ТОВ2 саме для нерезидента (Республіка Мальта) і за його кошти, до суду також не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого НБУ граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

У свою чергу, пунктом 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року №5 передбачено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно з ст.604 ЦКУ зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Відповідно до ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Колегія суддів погодилась з позицією податкового органу, яку також підтримав і суд першої інстанції, що наданий позивачем договір про заміну сторони зобов’язання від 01.07.2019 року №01/07 не доводить виконання вимог законодавства України щодо припинення зобов’язань за договором №01/07 від 01.07.2019 року, укладеним позивачем з резидентом США, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем та нерезидентом (Республіка Мальта).