Суд підтримав позицію Головного управління ДПС в Одеській області

Головне управління ДПС в Одеській області повідомляє, що Постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 у справі №420/24860/23 прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову фізичної особи (далі також – платник, позивач) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган)  щодо скасування 282 податкових повідомлень-рішень про сплату земельного податку з фізичних осіб у загальній сумі 46 тис грн відмовлено.

Згідно інформаційно-комунікаційної системи ДПС за фізичною особою на праві приватної власності зареєстровано земельні ділянки з цільовим призначенням: 01.03 для ведення особистого селянського господарства та 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельна частка-пай), місцезнаходження земельних ділянок: Одеська область, Біляївський район.

ГУ ДПС 14.08.2023 прийняті оскаржені рішення, якими позивачу визначені податкові зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік.

В обґрунтування своєї позиції позивач вказав, що 282 земельні ділянки, за які здійснено нарахування податку були передані для користування фермерському господарству (далі – ФГ). Також позивач зазначав, що є єдиним засновником та головою ФГ. Саме ФГ є землекористувачем цих земельних ділянок та у 2023 році сплачувало податки за ці земельні ділянки, а нарахування земельного податку ще й позивачу вказує на подвійне оподаткування, що є неприпустимим.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 01.01.2023 об’єкти оподаткування вважалися одержаними у користування ФГ. Таким чином, у 2023 році суб’єктом плати за земельні ділянки, що є об’єктами оподаткування, може вважатись тільки ФГ, тому позивач втратив статус платника податку щодо них. Також зазначено, що ФГ здійснило сплату податкових зобов’язань за відповідний період, що призведе до фактичного подвійного оподаткування.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України (ПКУ).

Відповідно до пп. 269.1.1 та 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПКУ платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У силу вимог пп. 270.1.1 та 270.1.2 п. 270.1 ст. 270 ПКУ об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

При цьому, для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналіз вказаних норм свідчить, що земельний податок сплачується землекористувачем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2022 року між позивачем та ФГ в особі голови – позивача, з метою фіксації (відображення) факту приймання-передачі земельних ділянок, належних позивачеві, до ФГ, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про фермерське господарство», підписано акт прийому-передачі земельних ділянок.

При цьому, судом встановлено, що земельні ділянки хоч і перебували у фактичному користуванні ФГ, проте позивач не оформив належним чином передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу.

Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем ФГ не змінює статусу позивача, як власника земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати земельний податок.

Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 13 квітня 2023 у справі № 120/433/20-а, від 28 серпня 2018 року у справі № 808/3798/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 120/4362/18-а, від 10 липня 2020 року у справі № 0240/2978/18-а, а також в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у справі № 400/1730/19 та постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року у справі №120/8624/21-а.

В контексті наведеного, колегія суддів зазначила, що доводи позивача про відсутність у нього можливості здійснити реєстрацію права користування земельними ділянками за ФГ не підтверджені жодним доказом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що є хибними посилання позивача та суду першої інстанції на подвійне оподаткування, оскільки надані платіжні інструкції вказують про сплату ФГ єдиного с/г податку, а не земельного податку.