Суд підтримав позицію податківців щодо правомірності прийнятих рішень

Головне управління ДПС в Одеській області інформує, що Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі №420/22010/23 підтверджено правомірність висновків контролюючого органу про заниження товариством податку на додану вартість та завищення від’ємного значення з цього ж податку на загальну суму 960 тис. грн., т.я. платником не надано належних, достатніх та достовірних доказів реального вчинення господарських операцій.

Підприємство (далі також – платник, позивач, ТОВ) звернулося до суду із позовною заявою, у якій просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області (далі також – ГУ ДПС, відповідач, контролюючий орган) від 02.08.2021, прийняті на підставі акту позапланової перевірки від 12.07.2021.

Рішенням суду першої інстанції позові задоволений, постановою другої інстанції рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову платника відмовлено.

В акті перевірки встановлено, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року у декларації від`ємного значення з ПДВ встановлено порушення:

пункту 44.1 статті 44, підпункту «а» пункту 198.1 статті 198, абзаців першого - третього пункту198.2, абзаців першого - другого пункту 198.3 і абзацу третього пункту, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, п.2ст.3. п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, в результаті чого:

завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19 Декларації) в сумі 340736 грн. за квітень 2021 року;

занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (ряд. 18 Декларації) у загальній сумі 493888 грн., в тому числі квітень 2021 року 493888 грн.

Апеляційний суд, з урахуванням аналізу п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 98.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

На підтвердження правомірності формування даних податкового обліку та фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують,платник податків повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, які і є підставою для формування даних податкового та бухгалтерського обліку. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового,бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України,обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суму прибутку чи податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного суду від 04.10.2020 року по справі № 300/555/19.

Проте, в даному випадку позивачем не надано належних, достатніх, достовірних доказів реального вчинення господарських операцій, а відповідачем, в свою чергу, надані докази, які свідчать про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано лише копію договору, видаткові накладні, податкові накладні та акти передачі товару на зберігання.

При цьому, до перевірки не було надано документи, що підтверджують транспортування зернової продукції (ТТН), складські свідоцтва, складські квитанції, акти внутрішньо-складського переміщення, акти прийому-передачі та інші розрахункові документи, сертифікати походження продукції.

Більш того, під час проведеного відповідачем аналізу встановлено, що ТОВ1, не придбавало зернових культур, а саме пшениці,та будь-яких інших супутніх послуг із залучення субпідрядників для транспортування, очищення,аналізу та зберігання. За результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних року ТОВ1 купувало у постачальників наступні товари: олива моторна, послуги зв`язку, оренда приміщення, яйце куряче тощо, а реалізовувало на користь позивача пшеницю.

Також досліджено факти неможливості вирощування пшениці власними силами ТОВ1. ТОВ1 до контролюючого органу не подавалася інформація про наявність у користуванні земельних ділянок, на яких могла бути вирощена продукція, яка в подальшому реалізована в адресу позивача, що перевіряється. Згідно ЄРПН з`ясовано, що ТОВ1 не придбавав посівного матеріалу та засобів його захисту, не має власної або орендованої техніки, необхідної для вирощування зернової продукції. Відповідні послуги не придбавалися також і у інших платників.