Суд підтвердив правомірність повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області

Постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі №420/10050/23 підтверджено правомірність повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 18.01.2023 про застосування штрафних санкцій до Товариства у розмірі 870 тис грн за порушення п.п.212.3.4 п.212.3 ст.212 Податкового кодексу України (реалізація пального, без реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального).

Товариство (далі – позивач, платник або ТОВ) звернулося з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі – відповідач, контролюючий орган або ГУ ДПС) про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення від 18.01.2023 про застосування штрафних санкцій у розмірі 870 тис гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки, що свідчить про недопустимість такого доказу, як акт фактичної перевірки, а тому і протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 відмовлено у задоволенні позову, оскільки позивачем здійснювалася реалізація дизельного пального на території України без реєстрації платником акцизного податку, а отже порушено п.п.212.3.4 п.212.3 ст.212 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення.

Так, посадовими особами ГУ ДПС проведено фактичну перевірку за результатами якої складено акт від 26.12.2022, яким встановлено  порушення позивачем п.п.212.3.4 п.212.3 ст.212 ПКУ, а саме здійснення реалізації дизельного палива відповідно до видаткової накладної від 05.12.2022р. в кількості 16,274т. без реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального.

Порядок проведення фактичних перевірок, умови допуску до проведення перевірок платників податків, оформлення їх результатів  врегульовано ст. 80, 81, 86 ПКУ.

З аналізу вказаних норм вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв’язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме спочатку провести податкову перевірку.

Нормами ПКУ, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Так, проведеною фактичною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.212.3.4. п.212.3. ст.212 ПКУ, відповідно якого особи, що здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб-підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2022 позивачем ввезено на територію України «Важкі дистиляти, газойли» в кількості 16247 кг, при цьому, ТОВ отримано ліцензію від 12.07.2022 на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі.

Згідно видаткової накладної від 05.12.2022, товарно-транспортної накладної від 05.12.2022, договору поставки від 05.12.2022 ТОВ здійснено реалізацію дизельного палива на адресу ТОВ1 в кількості 16,247т на суму 870 тис гривень. В підтвердження вищезазначеної поставки, у ТТН від 05.12.2022 представником ТОВ1 зроблена відмітка про одержання зазначеного пального.

Відповідно до інформації, відображеній у базах даних Державної податкової служби України, ТОВ не зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового.

Згідно п.117.3. ст.117 ПКУ здійснення суб’єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального або спирту етилового.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про наявність порушення позивачем п.п.212.3.4 п.212.3 ст.212 ПКУ, а тому як наслідок і правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.