Cуд підтвердив правомірність податкових повідомлень-рішень на суму 1,42 млн гривень

Головне управління ДПС в Одеській області повідомляє, що П`ятий апеляційний адміністративний суд підтвердив правомірність висновків контролюючого органу про заниження податкових зобов’язань Товариства (далі також ТОВ, позивач, платник) на загальну суму 1,42 млн. грн. та погодився з  доведенням обставин та доказів, які свідчать про штучний характер господарських операцій, що вчинення зазначених операцій було обумовлено нерозумними економічними причинами, а дії підприємства та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Так, Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 у справі №420/23486/21 скарга Головного управління ДПС в Одеській області (далі також контролюючий орган, ГУ ДПС) задоволена,  рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову товариства.

ГУ ДПС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ щодо дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.012018 по 30.06.2021. За результатами перевірки складений акт від 25 жовтня 2021 року, яким встановлено порушення ТОВ п.п.14.1.71, 14.1.219 п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44 , пп.188.1 п.188 ст. 188, п.п.198.1, 198.2 ст. 198, п.198.3 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на 1,14 млн. грн. за операціями з надання рекламних послуг, монтажно-будівельних  робіт, придбання будівельних матеріалів.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що надані ТОВ  в ході податкової перевірки документи підтверджують фактичне проведення господарських операцій з контрагентами;  відповідач не довів що наявні в контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності; відповідач не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За змістом пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок ГУ ДПС в акті перевірки про завищення ТОВ суми податкового кредиту зроблено у зв`язку з ненадання в повному обсязі позивачем до перевірки первинних документів, які б підтверджували фактичне отримання послуг за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних господарських операцій.

Щодо відносин з ТОВ1: відсутні первинні документи про кількість та найменування наданих рекламних послуг ТОВ1, що позбавляє можливість колегії суддів встановити ланцюг постачання послуг; відсутній укладений між сторонами письмовий договір, а тому не можливо встановити, які саме рекламні послуги надавались: виготовлення реклами та у якому вигляді та кількості, або розповсюдження реклами та яким способом та де, чи проведення рекламних акцій, їх вигляд, кількість та їх зв`язок з господарською діяльність позивача.

Додані до матеріалів справи фото рекламних буклетів не дають відповідь на вказані питання, та не є тим доказом який це доводить; згідно Єдиного реєстру податкових накладних, ІТС «Податковий блок», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» ТОВ1 даних про численність робітників не надано; остання звітність січень 2019 року; прийнято  Рішення про відповідність критеріям ризиковості від 04 лютого 2020; фінансова звітність за 2018 рік не подана.

Щодо відносин з ТОВ2:  відсутня можливість підтвердити реальність здійснення операцій з постачання робіт ТОВ-Л, ТОВ-Р та ТОВ-Т по ланцюгу постачання послуг, а саме: комплекс монтажно-будівельних робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, на виконання умов договору генерального підряду, укладеного між позивачем та ТОВ2.

При цьому, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду викладені в постанові від 20 травня 2021 року у справі №826/16627/18 про те, що належна податкова обачність при виборі платниками податків контрагентів це законна передумова отримання податкової вигоди. З цього правила випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності, якщо податковий орган під час перевірки доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності; платники повинні дотримуватись принципу "належної обачності" та нести відповідальність за переддоговірну перевірку свого контрагента.

Щодо відносин з ТОВ3:  вбачається у ТОВ3 відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей, наявність кваліфікованого персоналу, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю для певного виду робіт, основних фондів, у тому числі обладнання, - походження устаткування, техніки тощо. Верховний Суд у постанові від 15 травня 2020 року у справі №815/1571/16 наголосив, що у даній категорії справ судами повинно бути встановлено наявність основних та виробничих фондів позивача та його контрагентів, трудових ресурсів для виконання умов договорів, в протилежному випадку відсутні підстави для задоволення позову.

Щодо відносин з ТОВ4:  походження товару Портландцемент насипом по ланцюгу постачання до ТОВ4 не прослідковується; Верховний Суд у постанові від 20 березня 2020 року у справі №815/315/16 вказував, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо відносин з ТОВ5: надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами п.44.6 ст. 44 ПК України до їх відсутності. Зазначена норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності (правовий висновок Верховного Суду у справі №826/27811/15 від 29.05.2020).

Згідно аналізу контрагента-постачальника ТОВ5 підприємство відсутнє за юридичною адресою. Крім того, в ході аналізу ресурсу «Реєстр судових рішень» було встановлено, що в СУ ФР ТУ ДФС в Одеській області зареєстровано кримінальне провадження від 16 березня 2018 року №32018160000000029 за ч.3 ст. 212 КК України, по контрагентам даного підприємства.

Тобто, вбачається у ТОВ5 відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей, наявність кваліфікованого персоналу, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю для певного виду робіт, основних фондів, у тому числі обладнання, походження устаткування, техніки тощо, у зв`язку з чим неможливо встановити факт здійснення господарської операції. Таким чином, ТОВ5 проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди іншим особам з метою штучного формування податкового кредиту.

З огляду на викладене, контролюючим органом наведено достатньо обставин та доказів, які свідчать про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям, які в сукупності свідчать про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій було обумовлено нерозумними економічними причинами, а дії підприємства та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.