П'ятий апеляційний адміністративний суд задовольнив скаргу  Головного управління ДПС в Одеській області щодо скасування податкових повідомлень рішень на суму 88 млн гривень

П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 22.11.2023 у справі №420/1243/23 задовольнив скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській Області (далі – також контролюючий орган, відповідач) та скасував рішення суду першої інстанції від 14 квітня 2023 року, яким позов Товариства (далі – також ТОВ, позивач, платник) про скасування податкових повідомлень рішень на суму 88 млн. грн. був задоволений.

Позивач вказував на наявність бухгалтерських та фінансових документів, які були складені по господарським операціям у перевіряємому періоді, однак податковим органом під час проведення перевірки вказані документи не оцінювались, оскільки були відсутні через їх знаходження в Святошинському УП ГУ НП у м. Києві.

Відповідав заперечував проти позову, зазначаючи, що на неодноразові запити податкового органу відповідач жодного разу не надав необхідні первинні документи, які витребовувалися. Відповідач вважає, що до надання оригіналів первинних документів правоохоронному органу у позивача було достатньо часу для пред`явлення їх копій відповідачу під час проведення перевірки. Таким чином, спірні рішення є обґрунтованими і законними.

Контролюючим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період 2018 - 2021 роки, за результатами якої складено акт від 01 вересня 2021 року та винесено оскаржені повідомлення-рішення.

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником вимог, у т.ч.:

п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1 ,п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п.200.2, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), п. 1, п.2 ст.З, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» що призвело до заниження податку на прибуток на суму 37 595 425 грн;

 п.44.1, 44.3 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 46 453 919 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що планова перевірка проводилася з 22.06.2021 по 09.07.2021 та з 25.08.2021 по 26.08.2021 (проведення перевірки зупинялося на 30 днів).

Відповідач з метою отримання оригіналів/належним чином завірених копій первинних документів фінансової діяльності позивача надавав останньому запити 22.06.2021, 23.06.2021, 24.06.2021, 06.07.2021, 08.07.2021 та склав акти від 06.07.2021, 24.06.2021, 02.07.2021, 08.07.2021,25.08.2021, 26.08.2021 про ненадання документів для проведення перевірки.

26.08.2021 ухвалою Святошинського районного суду м.Києва суд надав дозвіл старшому слідчому та слідчим із групи слідчих у кримінальному провадженні на проведення тимчасового доступу до оригіналів документів з можливістю їх вилучення щодо взаємодії позивача з контрагентами відповідно до зазначеного переліку та 26.08.2021 складений протокол про тимчасовий доступ до речей і документів (оригінали документів ТОВ) разом із описом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача за період, що перевірявся, оскільки первинні документи на час проведення податкової перевірки були відсутні з причин їх знаходження у Святошинському УП ГУНП у м.Києві.

Судова колегія не погодилася з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Судова колегія врахувала, що відповідно до п.п. 85.2, 85.4, 85.6, 85.8 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Аналіз наведених положень ПК України дає підстави для висновку, що наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності декларування показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати такі первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондується з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів. Ненадання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності.

В ході апеляційного розгляду встановлено, що позивач на неодноразові спроби відповідача отримати первинні документи, які засвідчують його правовідносини з ТОВ1, ТОВ2, ТОВ3, ТОВ4, ТОВ5, ТОВ6, ТОВ7 за період з 01.01.2018 по 31.03.221 року, для можливості проведення перевірки у належний спосіб не вичиняв жодних дій, що підтверджено Актами від 24.06.2021, 02.07.2021, 06.07.2021, 08.07.2021, 25.08.2021 про ненадання документів

Отримуючи копії актів, уповноважений представник ТОВ зазначав, що документи не надано у зв’язку із великим об’ємом документів, які необхідно завіряти. Після завершення оформлення та у найближчий час документи будуть надані. На акті від 25 серпня 2021 року позивач зазначає про неможливість надання документів у зв’язку з їх наданням органам Національної поліції, а в акті від 26.08.2021 – про неможливість їх надання у зв’язку із витребуванням документів на підставі ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 26.08.2021 року.

Судова колегія критично ставиться до доводів позивача щодо неможливості надання документів з огляду на великий обсяг, оскільки як встановлено в ході апеляційного розгляду, до перевірки ТОВ була надана частина первинних документів та дані бухгалтерського обліку.

Не надано позивачем лише первинні документи по сьомим контрагентам, на думку судової колегії, в ході проведення перевірки, а це більше, ніж два місяці, у позивача було достатньо часу для надання засвідчених копій документів по господарським операціям з конкретними постачальниками товару, що є значно меншим, ніж період, якій був охоплений перевіркою (з 01.01.2018 року до 31.03.2021 року).

Щодо доводів позивача про неможливість надання документів у зв’язку з їх наданням органам Національної поліції, то вказана обставина не є поважною з огляду на норми ПК України.

Аналізуючи п. 44.6 ст. 44, п.85.9 ст.85 ПКУ, судова колегія приходить до висновку, що звільнення платника податку від обов’язку надання до перевірки документів може бути лише у випадку вилучення або виїмки правоохоронними та іншими органами зазначених документів.

З матеріалів справи вбачається, що 17.08.2021 позивач надав оригінали первинних документів за період з 01.01.2018 по 30.06.2021 на запит від 16.08.2021 слідчому відділу Святошинського УП ГУНП у м.Києві в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020101040000132 від 04.09.2020 (т.4 а.с.21-22). При цьому позивач усвідомлював, що на підприємстві проводиться планова документальна виїзна

перевірка, яка не завершена у зв’язку із її зупиненням.

З огляду на викладені правові норми судова колегія погоджується з доводами апелянта, що надання первинних документів на запит правоохоронних органів не є поважною обставиною, що звільняє позивача від обов’язку надання документів до перевірки.

Протокол про тимчасовий доступ до речей і документів складений 26.08.2021, за яким вилучено оригінали документів відповідно до опису, складеного ТОВ 26.08.2021 року о 20.40 у приміщенні Святошинського УП ГУНП в м.Києві.

Враховуючи, що оригінали документів фактично вилучено після завершення робочого часу 26.08.2021 року, судова колегія приходить до висновку, що документи вилучені після закінчення перевірки, а отже доводи позивача про неможливість надання первинних документів на запит контролюючого органу є неспроможними.

З витребуваного у ГУ ДПС в Одеській області апеляційним судом розрахунку грошових зобов’язань у розрізі виявлених правопорушень вбачається, що ненадання позивачем первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій з  7 контрагентами-постачальниками, вплинуло на визначення податку на прибуток у розмірі 29,5 млн. грн. та ПДВ у розмірі 30 млн. гривень.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що протоколом загальних зборів учасників ТОВ від 05.06.2020 прийнято рішення про реорганізацію ТОВ, шляхом виділення з нього нового підприємства – ТОВ «А» (ТОВ «Б», ТОВ «В»). Згідно розподільчого балансу, ТОВ  на підприємство ТОВ «А» (ТОВ «Б», ТОВ «В») передано товарів на суму 82,4 млн. грн., дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги у розмірі 0,97 млн. грн. та поточну кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги в сумі 78,2 млн. гривень.

Перевіркою також встановлено, що згідно акту приймання-передачі від 06.08.2020 було здійснено передачу залишків товару від ТОВ до ТОВ «А» (ТОВ «Б», ТОВ «В») у складському приміщенні за адресою: Одеса… Однак контролюючий орган вважав цей акт неналежним доказом передавання товару, оскільки в ньому була відсутня печатка ТОВ «А» (ТОВ «Б», ТОВ «В»), його код ЄДРПОУ тощо.

З огляду на те, що у ТОВ «А» (ТОВ «Б», ТОВ «В») відсутні трудові ресурси, основні фонди та відсутнє залучення інших організацій по наданню транспортних послуг, оренди офісу, складських приміщень, послуг зі зберігання, послуг з оренди холодильних установок, які необхідні для ведення господарської діяльності та здійснення реальних операцій, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у вказаного товариства необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності.

В ході апеляційного розгляду справи не встановлено реальності існування компанії  ТОВ «А» (ТОВ «Б», ТОВ «В»), її реєстрації з отриманням коду ЄДРПОУ.

З огляду на викладене, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апелянта, що оскаржені рішення  прийнято у відповідності до вимог закону та виявлені порушення є доведеними.