Верховний Суд підтримав позицію Головного управління ДПС в Одеській області

Верховний Суд у справі № 420/7056/19 залишив без задоволення касаційну скаргу Товариства (далі – також ТОВ, позивач, платник) про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області (далі – також контролюючий орган, відповідач) з податку на прибуток та податку на додану вартість на загальну суму 3,6 млн.грн.

Так, постановою ВС від 27 жовтня 2023 року у справі № 420/7056/19 касаційну скаргу Товариства про скасування рішення суду першої інстанції від 27.05.2021 та постанову другої інстанції від 24.11.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, залишено без задоволення.

Контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період 2016 - 2018 роки, за результатами якої складено акт від 23 квітня 2019 року та винесено оскаржені повідомлення-рішення.

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником вимог, зокрема:

пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 5, 7, 8, 10, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (далі - П(С)БО 15 «Дохід»), пунктів 7, 11, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (далі - П(С)БО 16 «Витрати»), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1,37 млн. грн;

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 199.1 статті 199 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1,62 млн. грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в охоплений перевіркою період позивач мав господарські відносини з придбання товарів та послуг з 23  контрагентами.

Податковий орган стверджував, що господарські операції платника з його контрагентами не мали реального характеру, а надані до перевірки первинні бухгалтерські документи є неповними, складені формально та не підтверджують реальності проведених господарських операцій.

На підтвердження реальності спірних господарських операцій позивачем надано копії первинних бухгалтерських документів

Верховний Суд погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що первинні документи, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, є обов`язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій.

В свою чергу, наявність лише видаткових накладних та актів приймання виконаних робіт, які в своїй переважній більшості не містять жодної інформації про місце передачі товару та виконання робіт, на переконання Суду, не підтверджує реальність проведених операцій.

Товариством не доведено ділової мети придбання товарів та послуг від вищеперелічених контрагентів, які за інформацією податкового органу мають ознаки фіктивності, не є виробниками товару, а також не мають достатньої кількості трудових ресурсів та техніки для надання будівельних послуг.

Суди також обґрунтовано зазначили, що товариством не доведена реальність проведених операцій з ФОП_1, ФОП_2 та ФОП_3, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження надання вказаними фізичними особами-підприємцями послуг з нагляду за лінійно-кабельними спорудами відповідно до укладених договорів.

Крім того, позивачем жодним чином не обґрунтовано доцільність придбання таких послуг у вказаних вище фізичних осіб-підприємців та їх використання у господарській діяльності, так само як не спростовано доводи акта перевірки щодо того, що послуги з нагляду повинні були здійснювати фахівці замовника ПАТ, а не TOB.

Щодо списання паливно-мастильних матеріалів, то суди встановили, що з наданих платником документів (наказ про затвердження форми путьового листа; наказ про закріплення автомобіля; наказ про призначення відповідальних осіб) неможливо встановити, з якою конкретною метою та коли використовувались придбані паливно-мастильні матеріали у спірний період. Окрім загальних посилань на внутрішні розпорядчі акти, товариством не надано документів, за якими ним списувалось пальне у межах спірних правовідносин.

Отже, враховуючи викладене, Верховний Суд погодився з висновками судових інстанцій, що документи позивача, на підставі яких сформовано витрати та податковий кредит у спірному періоді, складені формально, тобто за відсутності реального отримання товару та послуг.