Верховний Суд підтримав позицію Головного управління ДПС в Одеській області

Верховний Суд у справі № 420/11327/21 залишив без задоволення касаційну скаргу Товариства (далі також позивач, платник) про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області (далі також контролюючий орган, відповідач) про застосування фінансових санкцій у загальній сумі 607 тис.грн. за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу пального.

Так, постановою ВС від 26 жовтня 2023 року у справі № 420/11327/21 касаційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2022 року, якими у задоволенні позову відмовлено – залишено без змін.

Позивач зазначав, що є помилковим та протиправним висновок акту перевірки про порушення законодавства у сфері виробництва та обігу пального по операціям, оскільки він діяв як Комісіонер у відповідності до договору комісії, придбавав нафтопродукти від свого імені, однак за рахунок та на користь іншого суб`єкта господарювання ТОВ1, як Комітента якому передав придбані товари. Позивач вважає, що отримане ним пальне у межах договору комісії не вважається реалізацією товару, оскільки обов`язковою умовою для визнання факту реалізації є перехід права власності, але він не здійснював купівлю пального з метою подальшого постачання кінцевому споживачу, а тому в нього відсутній обов`язок зареєструватися платником акцизного податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не зареєстрований платником акцизного податку та ним не отримувалась ліцензія на оптову торгівлю пальним або зберігання пального.

В межах спірних правовідносин встановлено такі факти: 7 травня 2020 року Товариство (позивач, Комісіонер) уклав з ТОВ1 (Комітент) договір комісії, відповідно до умов якого Комітент доручає Комісіонерові, а Комісіонер зобов`язується за комісійну винагороду від свого імені та за рахунок Комітента укласти договори на придбання нафтопродуктів, прийняти придбані нафтопродукти та передати Комітентові. Вказані у договорі нафтопродукти є підакцизним товарам.

За умовами договору комісії: «Грошові кошти для виконання доручення за цим Договором Комітент повинен перерахувати на рахунок Комісіонера протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від Комісіонера рахунку постачальника нафтопродуктів за укладеним правочином, наданим на підтвердження виконання зобов`язань, у розмірі, вказаному у такому рахунку постачальника».

В подальшому, між позивачем («Покупець») та ТОВ2 («Постачальник») укладено договір  постачання нафтопродуктів, згідно якого постачальник зобов`язався  відвантажити покупцю важкі дистиляти (газойли) у кількості 7960,44 л на загальну суму 107232,00 грн. Пункт 1.1. цього договору передбачає, що постачальник зобов`язується у відповідності із замовленням передати у власність покупця нафтопродукти (бензин, дизельне пальне). У пункті 3.7 договору визначено, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару; на підставі платіжного доручення від 13 травня 2020 року Товариство здійснило оплату за зазначене пальне на рахунок ТОВ2 у сумі 107 232 грн.

ТОВ2 була складена акцизна накладна від 18.05.2020,  відвантаження  пального здійснено до місця його зберігання за місцем знаходження ТОВ1 (Комітент).

Згідно з платіжним дорученням від 28 липня 2020 року, ТОВ1 (Комітент) перерахувало кошти на адресу позивача у сумі 107232,00 грн, з призначенням платежу «Паливо дизельне».

Факт виконання договору комісії підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів-дизельного палива на загальну суму 107232,00 грн від 1 грудня 2020 року, звітом комісіонера від 1 грудня 2020 року, платіжним дорученням про сплату винагороди від 15 грудня 2020 року.

Контролюючим органом у лютому 2021 проведено фактичну перевірку позивача, за результатами якої складений акт про результати фактичної перевірки від 15 лютого 2021 року, де зафіксовані порушення: ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»; пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 ПК України; п. 85.2 ст. 85 ПК України.

В обґрунтування доводів касаційної скарги Товариство зазначає, що не є особою, що відповідно до пп.212.3.4 п.212.3 ст. 212 Податкового кодексу України, здійснює реалізацію пального та не підлягає обов`язковій реєстрації як платник акцизного податку, оскільки ним не здійснювалось фактичне отримання пального і його фізичний відпуск ТОВ2, а також інші операції з реалізації, визначених абзацом другим пп.14.1.212 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про порушення позивачем обов`язку зареєструватись платником акцизного податку та отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним  зроблені з  правильним застосування норм матеріального права.

До такого висновку колегія суддів дійшла з урахуванням наступного. Позивач за власні кошти придбав у травні 2020 року пальне (підакцизний товар) у ТОВ2, і за умовами договору став його власником. Незалежно від того, що пальне було доставлене за юридичною адресою ТОВ1, позивач залишався власником  (зберігачем, розпорядником) пального  до моменту його реалізації іншому набувачу (ТОВ1).

При цьому, реалізацією пального у розумінні Податкового кодексу України вважаться саме фактична передача (відпуск, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати з акцизного складу.

Реалізуючи мету, з якою касаційне провадження було відкрито у цій справі, колегія суддів формулює такий правовий висновок: суб`єкт господарювання, який здійснив операції з реалізації (передачі, відпуску, відвантаження) підакцизних товарів (продукції), які перелічені в пп.14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, зокрема, будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів комісії зобов`язаний у відповідності до вимог підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Податкового кодексу України, зареєструватись як платник акцизного податку. При цьому, платники акцизного податку (у розумінні пп.14.1.212 ПК України), які реалізують пальне (і комітент, і комісіонер), мають бути зареєстровані в контролюючих органах, як платники акцизного податку.

Крім того, здійснюючи оптову реалізацію пального за договором комісії, комітент та комісіонер мають дотримуватись вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», зокрема  у суб`єкта підприємницької діяльності, який передав пальне за посередницьким договором (на виконання договору комісії) іншому суб`єкту господарювання - комітенту, виник обов`язок щодо отримання ліцензії на право такої діяльності.